Барабський міст

Триває реалізація проекту «Нафтова колиска Європи: забута історія Польщі та України». В рамках його втілення експерти готують інформаційні матеріали для подальшого створення електронного каталогу та вебсайту, метою якого буде популяризація туристичного потенціалу Борислава. В дописах розповідають про історію найдавніших часів, пов’язану з нафтовидобутком, факти відомих постатей, які відіграли вагому роль у становленні нафтової галузі.

Сьогодні представляємо до вашої уваги одну із таких історичних публікацій.

Барабський міст

Багато місцевостей в Бориславі мають оригінальні назви, які зустрічаються лише тут і більше ніде у світі. Одна з таких місцин – легендарний ”Барабський міст“ на річці Тисмениця в самісінькому центрі міста.

У 1872 році, після завершення будівництва залізничної колії, для швидкого, надійного та ефективного транспортування видобутої нафти багато безробітних заробітчан “непевного кримінального типу” кинулась у Борислав для підкорення нафтового “Ельдорадо” та здобуття багатства і влади. Місцевий люд не розумів мову, якою розмовляли “прибульці”, через це їх почали називати барабами. Слово “бараб” є автентичним і вживаним лише в Бориславі, хоча походить воно від німецького “Barbar” і перекладається як “варвар”.

З часом барабами стали називати й мешканців сусідніх з Бориславом сіл, які приходили найнятися на тимчасові заробітки у нафтові копальні, як низькокваліфіковані робітники. Старий дерев’яний міст над річкою Тисмениця в центрі міста став своєрідною “біржею праці”, де сходилися і безробітні, готові до будь-якої праці, і представники нафтових промислів, щоб найняти працівників. Біля мосту збиралися сотні робітників, які не мали сталого заробітку і готові були гарувати щодня за копійки. Влітку бараби спали просто неба прямо на мості, який уже бориславці охрестили “Барабським”, а взимку – забиралися в чужі ґаздівства, стайні та шопи. Вигляд у них був цілком неестетичний: обідрані, переважно без взуття, з гнилими зубами й запахом відбірної бориславської нафти. Щоби кілька раз не повторювати, скільки безробітні хочуть отримати за один день роботи, босоніж бараби сідали на міст, а на п’ятах писали бажану заробітну плату, рекрутери проходили повз них і відповідно обирали працівників. Робота в основному була важкою, пов’язаною із нафтопромислом. Але й не тільки. Також з натовпу висмикували й тих, хто міг давати неправдиві свідчення в суді, надавати стусанів конкуренту із бізнесу, відібрати силою борг або вчинити збройний напад на надокучливих сусідів.

31 серпня 1927 р. страшна буря зі зливою вночі накрила Дрогобич та Борислав, завдала катастрофічних наслідків майже всій Східній Галичині. В Бориславі внаслідок великої повені, Тисмениця вийшла з берегів та затопила будівлі, копальні нафти, міську промислову та комунальну інфраструктуру, знеструмила місто, зруйнувала вежі нафтогазових свердловин, будинки, позривала мости, в тому числі колійовий, повністю зруйнувала “Барабський міст”. Були й людські жертви. Про цю повінь активно писали в пресі. Уряд виділив для допомоги населенню пів мільйона злотих. Для допомоги жертвам повені була відкрита вкладкова книжка у Центробанку у Львові, на яку збирали гроші благодійники, зокрема й мешканці самого Борислава. Відновлення зруйнованого мосту тривало рівно 5 років, будувався новий міст із залізобетонних конструкцій і був завершений у 1932 році. Біля нього – площа.

Сучасна площа, що розташована на “Барабському мості” та поряд із ним, згідно з рішенням Бориславського виконавчого комітету від 16 грудня 1966 р. № 469 названа на честь видатного краянина Івана Франка.