Брати Зизанії

Історична розвідка

Лаврентій Зизаній (Кукіль-Тустановський)
(60-х роках ХУ ст.-1634 р.)
(справжнє прізвище — Кукіль, у перекладі грец. мовою — Зизаній)

Яскравою сторінкою в історії української освіти й культури кінця XVI—початку XVII ст. є діяльність видатного вченого, гуманіста, педагога, письменника, громадського діяча Лаврентія Зизанія-Тустановського.

Брати Стефан і Лаврентій Зизанії (справжнє прізвище Кукіль), походили з руської родини грецького обряду Руського воєводства Речі Посполитої с. Тустань, тепер Галицького району Івано-Франківської області, або с. Потелич, тепер Жовківського району Львівської області, або с. Тустановичі (тепер м. Борислав Львівської області). Численні дослідники відносять їх до шляхетської родини Тустановських. Походив з міщанської родини (батько — Іван Кукіль — імовірно, млинар).

Лаврентій здобув ґрунтовну освіту, але де саме — невідомо. Дослідники припускають, що він міг навчатися в Острозі, Львові або в єзуїтському училищі в Ярославі (Польща). Імовірніше, все ж таки, що він закінчив

Острозьку школу, яка за рівнем освіти була не нижчою від університетів Західної Європи.

Початок педагогічної діяльності Лаврентія Зизанія пов’язаний із Львівською братською школою –до 1592 року, де він викладав церковнослов’янську та грецьку мови. Сучасники писали про педагога, що він «муж еллінських і словенських (мов) умілий дидаскал».

У 1591 р. у Львові братська друкарня видала підручник під назвою «Грамматіка доброглаголивого еллинославенского языка». Авторами його, як зазначалося в передмові, були вчителі та учні — «спудеї» Львівської школи. Найвірогідніше, що в підготовці «Грамматіки…» брали участь брати Стефан і Лаврентій Зизанії. Керував роботою грек Арсеній Еласонський. Протягом тривалого часу «Грамматіка» зберігала своє значення насамперед як підручник грецької мови.

У 1592 р. Лаврентія Зизанія Львівське братство відпустило для роботи в братській школі м. Берестя, де він викладав грецьку та слов’янську мови, а з 1596 р по 1597 р. став ректором Віленської братської школи.

Основним джерелом вивчення творчості, педагогічної діяльності і життя Лаврентія Зизанія є його буквар «Наука ко читанию и разумению письма словенского…» та «Грамматіка словенска…», які вийшли з друкарні Віленського Святодухівського братства в 1596 р. Вони були навчальними книжками братських шкіл України, Білорусі і Литви.

Розуміння ролі освіти як важливого засобу національно-культурного відродження учений виклав у передмові до «Грамматіки…». Він звернувся до співвітчизників із закликом вивчати науки, створювати школи, розвивати освіту, культуру, підкреслив необхідність знання граматики, першої із семи вільних наук, оволодіння якою дає змогу не лише читати й розуміти книжки «словенска языка», а й писати. Тільки оволодівши граматикою, можна перейти до риторики, філософії, богослов’я. Лаврентій Зизаній, посилаючись на давньоримського вченого Катона, підкреслював, що «зло є не навчитися читати», але «читати й не розуміти є сміх».

Він закликав співвітчизників : «За науку моцно ся имаймо и єден другого добродетельною працею переходьмо».

Лаврентій Зизаній відводив вивченню слов’янської мови перше місце в програмах братських шкіл. Водночас, у своїх навчальних книжках він широко застосував українську та білоруську розмовні мови.

Церковнослов’янська мова в процесі тривалого функціонування на східнослов’янських землях засвоювала лексику і фразеологію розмовних мов, але залишалася складною для розуміння. Щоб полегшити її вивчення в школах, необхідні були букварі, граматики та словники.

Лаврентій Зизаній прагнув створити навчальні посібники, які були б доступні для вивчення в братських школах. В його книжках розмовна мова поступово витісняла церковнослов’янську. Це зумовило загальний перехід від складної церковнослов’янської мови до розмовної в освіті й літературі.

«Грамматіка словенска…» була першим вітчизняним систематичним підручником церковнослов’янської мови, призначеним для шкіл. Лаврентій Зизаній, за тодішньою традицією, визначав чотири частини граматики : орфографія, етимологія, синтаксис, просодія. Він виділяв вісім частин мови : разлічіє (артікль), ім’я, місто ім’я, глаголю, причастіє, предлог, нарічіє, союз.

Лаврентій Зизаній відкрив орудний відмінок у слов’янській граматичній системі, назвавши його творительним. В імені виокремив десять відмін («склоненій»), чим готував грунт для чіткішого розподілу імен за відмінами. Дієслова вперше поділив на дві дієвідміни. В розділі «О метрі поетском» вчений заклав основи віршування за грецькими зразками. Праця Лаврентія Зизанія до появи «Граматики» Мелетія Смотрицького була основним посібником для вивчення церковнослов’янської мови в школах України і Білорусі.

Перший в Україні друкований слов’янський словник Лаврентій Зизаній упорядкував як додаток до попередніх підручників. Повна назва його «Лексис сиречь реченія, в кратце собранны и из словенскаго языка на простый рускій діялект истолкованы» (Вільно, 1596).

У словнику автор вмістив 1 061 слово, більшість з яких — церковно-слов’янські, деякі — іноземного походження, переважно грецькі. В перекладній частині використані слова розмовної української мови, іноді діалектні. Факт виходу друком такої праці, як словник Лаврентія Зизанія, має велике значення для української культури.

Щоб зрозуміти, що означав для Лаврентія Зизанія «рускій діялект», наведемо кілька прикладів з його словника : «глаголю – мовлю», «житница – клуня», «злак – паша», «мерзость – бридкость», «месть – помста», «молва – гомон», «папа – тато», «юноша – парубок».

Таким чином, уже наприкінці XVI ст. «рускій діялект» означав українську мову, а його слова чотири століття тому звучали так само, як і сьогодні.

Реєстрові слова Лаврентій Зизаній розмістив в алфавітному порядку, який інколи порушував, прагнучи навести поряд слова одного кореня. Окремо вмістив омоніми, омографи. Пояснення окремих слів мали енциклопедичний характер — вчений вперше пішов шляхом розкриття їхньої етимології. Вперше в історії українського й східнослов’янського мовознавства він також розробив і застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його «Лексис…» став зразком і основою «Лексикона» Памво Беринди та російських «азбуковників».

Оригінальним за структурою був підручник Лаврентія Зизанія «Наука ко читанню і розумєню письма славенскаго…» (Вільно, 1596). Він мав матеріал для початкового навчання читанню: алфавіт, склади з двох і трьох літер, тексти для молитви з тлумаченням.

Ряд дослідників вважають, що можна об’єднати ці три праці під спільною назвою «Азбука» чи «Буквар».

Підручники Лаврентія Зизанія призначались як для шкільного вжитку, так і для індивідуального
вивчення слов’янської мови.

Незабаром Лаврентій Зизаній змушений був залишити Віленську школу у зв’язку з посиленням релігійних утисків православних.

Популярність Лаврентія Зизанія як видатного педагога привернула до нього увагу сім’ї впливового та багатого українського князя Якима Корецького, який запросив вченого стати домашнім учителем. Яким Корецький забезпечив йому певне становище у волинському суспільстві, виділив йому навіть землю та утримання.

1597 — 1600 був домашнім учителем у родині князя Богдана Соломирецького в його маєтку біля Мінська, 1600 —1602 — князя О. Острозького (м. Ярослав).

У документах 1606 р. виступає під іменем ” Лаврентій Зизаній Тустановицький Ярославський”. Як уважає І. З. Мицько, прізвище Тустановський, імовірно, походить від с. Тустановичі, що поблизу Дрогобича, і вказує або на перебування там Зизанія-Тустановського, або на прийняття ним шляхетства.

Протягом 1612 — 1618 р. — священник у м. Корці на Волині.

У 1619 р. архімандрит Києво-Печерської лаври

Єлисей Плетенецький запросив Лаврентія Зизанія до Києва для роботи в Лаврській друкарні, навколо якої сформувався гурток вчених і письменників: Тарасій Земка, Захарія Копистянський, Гавриїл Дорофеєвич, Памво Беринда, Олександр Митура та інші відомі культурно-освітні діячі України цього періоду. Став членом гуртка і Лаврентій Зизаній.

Лаврентій Зизаній є і одним із зачинателів українського казнодійства (мистецтво проповіді, ораторське мистецтво); першим виклав теорію віршування в додатку до «Грамматіки…».

На формування світогляду вченого значний вплив мали гуманістичні та реформаційні ідеї, що прийшли з Європи. Це виявилося у такій його роботі, як «Катехізис». Працювати над «Катехізисом» він почав у Києві.

З метою поширення своїх ідей прибув до Москви, сподіваю-чись видати книжку за підтримки патріарха і царя. Його твір було направлено патріархові Філарету.

З’ясувалося, що деякі положення Лаврентія Зизанія відмінні від усталених у російській богословській літературі. Незважаючи на те, що книжка викликала запеклі суперечки серед московських богословів, вона все ж таки була надрукована у 1627 р., але незабаром спалена, бо, як писав митрополит Макарій у своїй «Истории русской церкви», тоді в Москві ще не розуміли її високого керівного значення.

Про непересічний талант Лаврентія Зизанія як ученого, письменника, педагога, оратора свідчить і те, що він належав до культурного оточення гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, а Петро Могила запросив його до участі в культурно-освітній діяльності.

З погляду теорії виховання постать Лаврентія Зизанія привертає до себе увагу тим, що він поставив надзвичайно важливу проблему «самовладдя людини» (розуміючи під цим її активність і свободу у виборі між добром і злом). Це трохи нагадує ідеологію гуманізму епохи Відродження, яка стверджувала, що людина має можливість обирати між ницим і високим, бо вона сама творець власної долі, хоч і створена Богом.

Лаврентій Зизаній у «Катехізисі» (1627 р.) писав: «Самовладдям людина звертається до доброчесностей, яко ж і зло». Це одна з перших в історії української педагогічної думки концепцій, де виразно простежується перехідний етап від теологічного до метафізичного світосприйняття, від релігійних до природничо-наукових парадигм — у методологічному плані й перехід від Середньовіччя до Нового часу (епохи просвітництва та гуманізму) — в культурно-історичному та освітньо-виховному.

Аналіз творів Лаврентія Зизанія свідчить, що він намагався поєднати навчання з вихованням, тобто з’являються перші паростки виховного навчання. Його ідеї загальнодоступної національномовної освіти випереджали за часом аналогічні ідеї Я. А. Коменського. Метою виховання педагог вважав формування освіченої, високоморальної особистості, патріота.

У лютому 1627 року повернувшись до Києва з Москви, Лаврентій Зизаній продовжував працювати в друкарні Печерської лаври. Він брав участь у підготовці до видання «Біблії», переклав та відредагував більшу частину текстів. 1628 року був учасником київського собору у справі Мелетія Смотрицького.

Останні роки свого життя, з 1628 року, провів у Корці, де й 1634 року помер.

Творчість Лаврентія Зизанія та його переклади показують, що він був одним із найосвіченіших людей в Україні того часу. Він блискуче володів грецькою, латинською та старослов’янською мовами.

Лаврентій Зизаній називав себе Тустанівським. Його роботи, написані староукраїнською мовою, значно сприяли розвиткові мовознавчої науки.

Стефан Зизаній (Кукіль-Тустановський)
(бл. 1570-1603 р.р.)

Народився близько 1570 року в сім’ї незаможного українського шляхтича, або міщанина, брат Лаврентія. Початкову освіту здобув у місцевого дяка.

З діяльністю Лаврентія Зизанія тісно пов’язана і діяльність його брата Стефана — письменника-полеміста, педагога.

1586 року розпочав духовну учбову діяльність у Львові, зайнявши визначне місце у братській школі, стає дидасколом, тобто вчителем, потім його ректором до 1593 року.

1593 р. Стефан як активний борець проти заходів унії, запрошений проповідником і вчителем до Вільно, де він активно боровся з унією. Він – активний керівник проти католицизму й унії, розгортає широку діяльність у Троїцькому православному братстві.

Він є співавтором таких праць, як «Катехізис» (виданий у 1596 р., присвячений проблемам православної догматики, до наших часів не зберігся). Автор антикатолицького трактату «Казанья святого Кирилла патриархи иерусалимскаго» (Вільно, 1596), який був спрямований проти Папи Римського.

1644 року у Москві «Казанье…» в перекладі російською мовою опубліковано у складі т. зв.- «Кириловой книги» і користувався великою популярністю. Автор полемічних творів: «Книжица на римський костел»(1595), «Защита православия от папизма» та ін.

Велику увагу просвітитель приділяв організації шкільної справи, розробці статутів братських шкіл, забезпеченню їх навчальною літературою.

Подібно до Дж. Бруно він стверджував, що Земля є одним із багатьох небесних тіл з яких складається Всесвіт.

Стефан Зизаній займав непримиренну позицію в суспільно-релігійній полеміці тих часів, що спричинило переслідування його шляхетсько-католицькою верхівкою.

На церковному соборі в Новгородку 25 січня 1596 року греко-католицький митрополит Рогоза домігся засудження Стефана Зизанія як єретика. Він був позбавлений права проповіді, пізніше відлучений від церкви.

Польський король після масових виступів православних наказав посадити вченого до в’язниці, звідки той утік через димар.

Того ж 1596 року Стефана виправдав православний собор у Бресті, він знову проповідує та вчителює у братській школі.

15 жовтня 1599 року Стефан Зизаній прийняв чернецтво під іменем Сильвестра і перейшов у Троїцький монастир, виконував деякий час обов’язки архімандрита.

Греко-католицький митрополит Ігнатій Потій звелів закрити монастир, а Стефанія Зизанія, чи вірніше монаха Сильвестра, вигнати, останній змушений був тікати.

Український письменник, полеміст. Сучасники відзначили, що Стефан Тустанівський був у « грецькому і слов’янськом язику муж учоний велце».

Доля Стефана Зизанія склалася досить трагічно- загинув під час паломництва у Волощині (Молдова) 1603 року. Про це повідомляли письмово монах Веніамін і рогатинський священник І. Масловський.

Своєю різноманітною плідною діяльністю Стефан та Лаврентій Зизанії сприяли творенню нових елементів освіти, проти яких в той самий час виступав Іван Вишенський.

Вшанування

Провулок братів Зизаніїв (Тустановичі) у Бориславі.

Із фондів Бориславської публічної бібліотеки ви зможете прочитати:

Зизаній-Тустановський Лаврентій/Р. Тарнавський// ТУСТАНОВИЧІ . – Дрогобич: Посвіт. – С. 304- 305.

Зизаній-Тустановський Стефан/ Р.Тарнавський //ТУСТАНОВИЧІ. – Дрогобич: Посвіт. – С. 306- 307.

Тарнавський Р. ТУСТАНОВИЧІ/ Р. Тарнавський. – Дрогобич: Посвіт. – С. 17, 18.

Зизаній-Тустановський Лаврентій Іванович// Українська літературна енциклопедія : у 5-ти т. – Т. 2. / редкол.: І. О. Дзеверін , Г. Д. Вервес, О. Т. Гончар та ін.; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка АКН України. – Київ: Українська Радянська Енциклопедія, 1990. – С. 266-267.

Зизаній-Тустановський Стефаній Іванович// Українська літературна енциклопедія : у 5-ти т. – Т. 2. / редкол.: І. О. Дзеверін , Г. Д. Вервес, О. Т. Гончар та ін.; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка АКН України. – Київ: Українська Радянська Енциклопедія, 1990. – С. 267.

Тарнавський Р. Стефан та Лаврентій Зизанії-Тустановські: Наші земляки/Р. Тарнавський// Нафтовик Борислава . – 2000. – 9 лют.

Тарнавський Р. Славні брати Зизанії: / Р. Тар-навський// Нафтовик Борислава . – 2012. – 28 берез.

Вебліографія

Дзюба О. М. ЗИЗАНІЙ Стефан [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – Київ: В-во “Наукова думка”, 2005. – 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=ZyzaniyS (дата звернення: 22.07.2022) . – Назва з екрана.

Зизаній С. Казаньє святого Кирила, патріархи Ієрусалимського, о антихристє и знакох его//Ізборник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/old14_16/old14_16.htm(дата звернення: 22.07.2022) . – Назва з екрана.

Стефан Зизаній [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/vidatn-storichn-postat-kultura-osv-ta-arkh-tektura/stefanzyzaniy/ (дата звернення: 22.07.2022) . – Назва з екрана.

Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття [Електронний ресурс]. – С. 144 . – Режим доступу: http://history.franko.lviv.ua/PDF%20Final/Jakovenko.pdf (дата звернення: 22.07.2022) . – Назва з екрана.

Підготувала бібліограф ЗК «Бориславська публічна бібліотека» Ірина Перелом

Loading