Легенди Борислава: Бориславський міський Палац культури

У міжвоєнний період (з 1919 до 1939 рр.) Польська держава фінансувала будівництво Робітничого дому. Цікаво те, що будувати його почали з лівого крила, і лише згодом добудували власне головний корпус. На той час керівником будівельних робіт був знаний в місті і за його межами фахівець з Раточина Ян Куниш. За задумом одна частина споруди слугувала як місце для зібрань, а інша – для офісів приватних фірм.

Під час Другої Світової Війни у Робітничому домі німецькі окупаційні частини розмістили військовий шпиталь. Померлих від поранень німецьких солдат ховали праворуч теперішнього Військового меморіалу. Пізніше на тому ж місці ховали й вбитих солдат радянської армії.

Коли терени Борислава відійшли до Радянського Союзу, радянська влада адаптувала стиль будівлі за власним баченням, за кошти працівників нафтової промисловості добудували четвертий поверх і крило будівлі, і в 1951 році відкрили колишній Робітничий дім вже як Палац культури нафтовиків.

Варто відзначити, що тоді це був найкрасивіший і найсучасніший на всю Дрогобицьку область будинок культури. Він мав центральний зал з партером і балконом на 600 місць, кілька залів для танців, кінозал на 150 місць, свою бібліотеку тощо.

У серпні 1952 року справжнім архітектурним довершенням став перший у місті фонтан, який забив струменями води навпроти Палацу культури нафтовиків, і вночі естетично тішив перехожих лагідно-теплим світлом, бо підсвічувався знизу та з боків спеціальними лампами.

З 1995 і до 1999 року Палац культури був зачинений на капітальний ремонт. Після цього був переданий на баланс Бориславської міської ради.

Зараз Бориславський міський Палац культури має в своєму розпорядженні ще чотири філії (Народні доми «Просвіта») у всіх мікрорайонах міста, налічує 19 клубних формувань і є центром культурно-розважального життя міста.