Сьогодні консультує головний юрист сектору «Трускавецького бюро правової допомоги» відділу безоплатної правової допомоги Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Зварич Катерина.

Чи визначено законодавством поняття батьківського кіднепінгу або ж викрадення дитини батьком/матір’ю?

Ні, наразі у нашій державі відсутнє поняття кіднепінгу в розумінні викрадення дитини одним з батьків своєї дитини у другого. І, відповідно, не передбачена відповідальність за такий вчинок. Адже обидвоє батьків мають рівні права й обов’язки щодо своєї дитини. Водночас звертаю увагу, що лише стаття 162 Сімейного кодексу України деяким чином врегульовує таку ситуацію. У ній зазначено, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом зацікавленої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини й повернення її за попереднім місцем проживання.

А якщо дитину батьки забрали із дитячого будинку без відома адміністрації цього закладу?

Ця сама норма застосовується і до зазначеного Вами випадку. Якщо один із батьків чи батьки самочинно без дозволу адміністрації дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінили її місце проживання, суд за позовом у такому випадку адміністрації закладу має право негайно постановити рішення про відібрання дитини й повернення її за попереднім місцем проживання. Водночас звертаю увагу, що дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров’я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Як все ж таки на законодавчому рівні визначити місце проживання дитини, після розлучення батьків?

Місце проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання. Своєю чергою, дитина, якій виповнилося 14 років батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання. Ще одним способом урегулювання місця проживання дитини є укладення договору про визначення місця проживання дитини та способів участі у її вихованні. Він передбачений частиною четвертою статті 157 Сімейного кодексу України.

Роз’ясніть детальніше поняття цього договору?

Договір, про встановлення місця проживання дитини та способів участі у вихованні дитини – це письмова угода між батьками про те, з ким із них проживатиме дитина на постійній основі, а також про те, як саме другий з батьків, який проживає окремо, бере участь в житті дитини. Зазначена угода обов’язково передбачає письмову форму і підлягає нотаріальному посвідченню. Такий договір може бути укладений подружжям, як в шлюбі, так і після його розірвання, а також партнерами, що проживають/проживали в цивільному шлюбі.

Чи можуть укласти такий договір батьки дитини, які уже проживають окремо, але шлюб ще не розірвали?

У цьому випадку також можна укласти договір. Наголошую, що такі способи визначення місця проживання дитини застосовуються тоді, коли батьки дитини дійшли добровільної згоди у цьому питанні.

Як поступити тоді, коли батьки не можуть дійти добровільної згоди і між ними виник спір?

Якщо все ж таки виник спір між батьком та матір’ю щодо місця проживання малолітньої дитини, то спір між ними може вирішуватися органом опіки і піклування або судом. Це передбачено частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України. Для урегулювання цього спору один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Для розв’язання питання фахівець служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками, також відвідує дитину за місцем проживання та за результатами відвідання складає акт обстеження умов проживання, далі звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім’ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов’язки з виховання дитини та догляду за нею. На основі аналізу отриманої інформації служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини, який заслуховується та затверджується на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини. А згодом цей висновок надається органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення. Рішення приймається на засіданні виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

А як це питання вирішується судом?

У разі, коли  інший з батьків не виконує рішення органу опіки й піклування, тоді можливе й звернення до суду шляхом подачі позовної заяви до суду за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача. Разом із позовною заявою подаються такі документи:

• копія свідоцтва про народження дитини;
• копія свідоцтва про шлюб;
• копія рішення суду про розірвання шлюбу;
• копія довідки про склад сім’ї;
• копія рішення суду про стягнення аліментів;
• копія рішення виконкому місцевої ради;
• копія паспорта позивача;
• копія рішення опіки та піклування «Про затвердження висновку про визначення місця проживання дитини» (за умови, якщо таке є);
• квитанція про сплату судового збору.

Якщо один з батьків звернувся до суду, орган опіки та піклування припиняє розгляд спору щодо встановлення місця проживання дитини, але обов’язково бере участь у судовому процесі та  надає суду висновок щодо  розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ми продовжимо співпрацю зі Стрийським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. А наразі пам’ятайте: у разі потреби звертайтеся у зручний для Вас спосіб до бюро правової допомоги:

• зателефонувавши:  097 133 93 67 (Бориславське бюро правової допомоги),  067 16 77 144 (Стрийський місцевий центр), на гарячу лінію 0800 21 31 03;
• надіславши запит в месенджер нашої фейсбук сторінки: https://www.facebook.com/Stryi.Legalaid.UA/;
• надіславши листа на адресу електронної пошти: е-mail:  boryslav@legalaid.lviv.ua (Бориславське бюро правової допомоги);
• skype: Бориславське бюро правової допомоги;

Ви можете також скористатися довідково-інформаційною платформою правових консультацій «wikilegalaid» https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php.

Бюро правової допомоги знаходиться за адресою: м. Борислав, вул. Міцкевича, 64.