Роберт Домс

Історична розвідка

Роберт Домс – народився 3 квітня 1815 року, Королівство Пруссія (м. Ратибора у Сілезії)—помер 5 травня 1893, Львів.

Містечко, в якому народився Роберт Домс, було колись німецьким і належало Пруссії. Лежить воно над річкою Одер, а тепер належить Опольському воєводству Польщі. Батьками Роберта Домса були Йозеф Домс та Йозефіна Галлі, що зафіксовано у метричних книгах, де зроблені записи про народження його дітей. Втім історія свідчить, що у Львові чоловік з’явився не завдяки магії: його родич Франц, колишній майстер шліфування, прийняв 1 жовтня 1816 року громадянство Львова, що й слугувало передумовою появи Домса молодшого на Галичині. У Львові мешкав по вулиці Млинарській №3. Львівський купець, підприємець німецького походження, громадський діяч і філантроп, засновник і власник нафтових і озокеритних копалень у Бориславі, власник шахт бурого вугілля біля Мокротина(2) і Скваряві (4). Багатопланова діяльність Роберта Домса позитивно вплинула на економічний розвиток Львова і Галичини.

Підприємницька діяльність

Роберт Домс у 1848 — відкрив у Львові промислове виробництво «кави» з цикорію.

Піонер промислового використання озокериту (земного воску), власник однієї з перших концесій на видобуток нафти й озокериту в Австро-Угорщині. Активно співпрацював з інженерами і науковцями в галузі хімії, зокрема з професорами Віденського університету Зейтделем та Редтенбахером у питаннях вивчення хімічних властивостей бориславської нафти та супутніх продуктів (озокерит, бітум, асфальт, супутні гази). Організував промислове виробництво парафіну, а також освітлювальних свічок на його основі.

Роберт Домс у Бориславі

Нагода для реалізації амбітних планів трапилася 1853 року, коли на ринку Дрогобича Р. Домс зауважив «мазь», котру продавали тамтешні євреї. Виявилося, що речовина була нічим іншим, як вельми забрудненою нафтою із мочарів поблизу Борислава.

Однак Р. Домс вбачав пріоритет своєї діяльності у розвиток нафтової промисловості Борислава та Прикарпаття. Він активно співпрацює та консультується з хіміками, інженерами, гірничими майстрами та промисловцями – як місцевими, так і професорами Віденського університету, зокрема Зейтеделем та Радтенбахером – для ефективної та раціональної промислової діяльності, зокрема збільшення видобутку, хімічної переробки та збуту нафтових продуктів.

З 1853 р. розпочав у Бориславі промисловий видобуток озокериту для виготовлення з нього парафіну, а також, співпрацював із винахідником промислової нафтопереробки в Україні та світі Яном Зегом.

Перший нафтопереробний завод на Галичині, засновником якого став Роберт Домс.

1853 р. починають розробляти потужне Бориславське нафтогазове родовище (Дрогобицький район Львівщини). Його відкриття пов’язують із діяльністю львівського підприємця Роберта Домса. Ось як згадує про це Іван Франко в повісті «Boa constrictor»:

«Домс, знаменитий прусський капіталіст, котрому наша Галичина майже в кождій галузі промислу винна перший товчок, проїжджаючи раз через Дрогобич, звернув увагу на дивну мазь, котру жиди в коновках розносили на продаж селянам по ринку. Переконавшись, що се нафта, занечищена земляними і другими мінеральними примішками, він забажав побачити те місце, де добувають ту мазь. Йому сейчас вказали бориславські мочари. Селяни розповіли йому, як вона підходить наверх води, як випалює траву і всяку ростинність, — а деякі заговорили навіть про підземних заклятих бойовників, котрих перегнила кров випливає наверх. Домс, практичний чоловік, розуміється, небагато там зважав на такі казки, але швидко покмітив, що нафтові жили мусять бути неглибоко, коли нафта сама підходить догори, і що мусять вони бути неабиякі багаті. Він поїхав до Борислава, звидів місцевість і рішив сейчас зачати першу пробу. У кількох бідніших він позакупляв за безцінок частки поля і, нанявши бориславських-таки парубків, почав копати вузенькі „дучки“. По трьох-чотирьох сажнях показалася нафта. Домс тріумфував. Він швидко кинувся будувати дестилярні, почав радитися з ученими, інженерами та гутниками».

1853 р. Домс відкрив у Бориславі перше нафтоперегінне підприємство, де використовувався патент Й. Зега. Спершу виходи нафти на поверхню озер чи джерел збирали (либали) квачами кінського волосся, або трав’яними віниками.

У 1854 році Домс серед соляного мулу виявив значне промислове родовище озокериту, який почав видобувати. Із трьох шахт глибиною від 8 до 12 сажнів Р. Домс видобував 6 центнерів озокериту.
Це бориславське родовище озокериту було, і є нині єдине і одне з найбільших у світі за запасами та колишнім рівнем видобутку. Згодом один із різновидів озокериту одержав назву «Бориславіт».

З озокеритової продукції виготовляли: канатні мастила для захисту сталевих канатів від корозії у бурінні, восково-озокеритні сплави у електротехнічному виробництві, гумовотехнічній промисловості, парафінові сплави для свічок, пасти до підлоги, взуття, а також в медицині. Домс перший в Україні, Європі та один із перших у світі впровадив буріння нафтогазових свердловин для видобутку нафти. Він відмовився від ямного видобутку нафти (популярного на той час) і впровадив глибинне буріння. Найглибша свердловина, яка належала цьому нафтовику, сягала цілих 138,24 м, даючи змогу видобувати значно більше «чорного золота», ніж раніше.

1860 року Роберт Домс спільно з братами Аполлінарієм і Евгеніушом Зелінськими та львівським адвокатом Мацєєвським заснували спілку для видобутку нафтової ропи в районі Борислава, Станіславова і Сянока та оформили гірничі права на ці терени.

1861 року в Бориславі почала роботу його перша бурова вежа для ручного ударного буріння нафтових свердловин. Для цього він запросив прусських гірничих майстрів. Буріння досягло глибини 152 метри. Він володів декількома копальнями та 20 моргами землі.

В місті Бориславі зберігся один з небагатьох матеріальних спадків підприємця на Галичині – канцелярія, де жив та працював Роберт Домс. На сьогодні функціонує, як житловий багатоквартирний будинок.

Паралельно з нафтовим бізнесом вкладав кошти в харчову промисловість. У 1850-х роках організував у Львові виробництво борошна, пива і хліба. Зокрема, у 1863 році він викупляє у її попереднього власника Йогана Квіха, на вул. Клепарівській, 16 паровий млин, пекарню і броварню (остання 1893 року увійшла до складу «Акційного Товариства Броварів» — нині «Львівська пивоварня»). Ще один паровий млин він побудував на сучасній вул. Б. Хмельницького.

Протягом усіх років володіння пивоварнею Роберт Домс продовжував її розбудову і удосконалював промислове виробництво. Ця броварня варить пиво і до сьогодні. Своєрідною міською легендою стала любов Роберта Домса до експериментів із пивною рецептурою. Так, мандруючи різними куточками світу, підприємець активно збирав тамтешні рецепти зі створення пива, які згодом випробовував на власній броварні.

Тож не варто дивуватися, що такий яскравий епізод львівської пивної історії активно використовується правонаступниками Домса у їхніх рекламних кампаніях.
В наступні роки підприємець викупляє шахти з покладами бурого вугілля. Так, із офіційних документів відомо, що станом на 1868 рік він володів двома копальнями біля села Мокротин і ще чотирма – біля Глинська (обидва села знаходяться у сучасному Жовківському районі Львівської області). А з огляду на свій статус і фінанси, 1871 року став заступником Калікста Понінського – тогочасного глави «завідувальної ради» Галицького крайового банку у Львові. Фактично, йдеться про дотичність до управління однією із найбільших регіональних банківських структур свого часу.

Громадська і доброчинна діяльність

Довший час Роберт Домс був заступником голови львівської Торгово-промислової палати, і за цей час йому довелося бачити чимало збіднілих підприємців і купців. Це не могло залишити його байдужим. Робертові Домсу була справа до всіх, хто потребував допомоги.

На честь сорокалітнього ювілею панування його цісарської і королівської апостольської величності Франца-Йосифа І записом від 24 листопада 1888 року Роберт Домс, який на той час іменувався власником парового млина та реальностей у Львові, створив фундацію, що дістала назву «Притулок для старих Роберта Домса». Тому 1885 року він заснував доброчинний фонд, під патронатом якого у Львові того ж року відкрили Притулок для митців і літераторів фундації Роберта Домса (для цього він пожертвував «реальність при вул. св. Терези (майдан під св. Юром) і капітал в квоті 107.000 зл. в листах заставних гал. Товариства Кредитового земського»). Згідно зі статутом фонду, до притулку приймали збанкрутілих підприємців і купців, а також старих і хворих митців: архітекторів, акторів, письменників, живописців, скульпторів. Крім того, до притулку могли приймати старих або хворих хіміків: науковців і інженерів. Так Р. Домс віддячив цій категорії суспільства за допомогу у розвитку його підприємств нафтохімічної галузі. Притулок було ліквідовано радянською владою 1940 року.

Цікаво, що, засновуючи притулок, меценат постановив: якщо знайдеться інший доброчинець, який би вніс на рахунок 100 000 злотих, тоді прізвище Домса має бути другим у назві фундації. Якби наступний хтось третій записав для цієї фундації таку ж суму — прізвище Роберта Домса може бути зовсім викреслене з назви і носила би вона прізвища тільки пізніших фундаторів.
Вулицю у Львові, на якій був розташований притулок, після смерті Р. Домса у 1895 році було названо його іменем.

Так, одним із мешканців притулку, після смерті дружини у 1929 році, став відомий скульптор українського походження Петро Війтович. Саме там він і помер 1938 року. Можливо, це й зумовило бажання львівської влади 1991 року перейменувати вулицю, де колись знаходився притулок, на честь митця.

Роберт Домс не забував свого німецького походження: брав активну участь у житті німецької громади Львова. За гроші фонду Роберт Домс упорядкував площу Святого Юра у Львові і перетворив її у публічний парк, повний квітів та зелені. Костел Святого Мартина у Львові, можна вважати родинним костелом для Домсів. Тут хрестились його діти, відходили в інші світи його родичі, звідси був похований і він. Костел є пам’яткою архітектури бароко у Львові, стоїть у районі Підзамчого на вулиці Жовківській, 8.

23 квітня (за старим стилем) 1893 року в газеті «Діло» (№ 89) з’явилося повідомлення про смерть одного з найвпливовіших і найзаможніших громадян Львова:

Роберт Домс, один з найбільших промисловців Галичини, президент Львівської торговельної і промислової палати, власник млину парового і броварні у Львові, нафтових копалень і рафінерій у Бориславі, помер вчора у Львові від запалення легень на 79 році життя. Він заснував у Львові притулок для літераторів, артистів і купців. Похорон відбудеться в суботу пополудні.
Роберта Домса поховано у Львові на Личаківському кладовищі.

Родина Роберта Домса.

Першою дружиною Роберта Домса була Фредеріка Готлуб з В’юншів (1811-1850 р р). Їх син Лео-Йосиф народився 7 травня 1842 року.

Дружина-Марія-Анна Шопф із 1852 р.
У 1853 році народилася дочка Марія. Померла 1860 року.

1 жовтня 1854 р. народилася Анна-Марія. Померла 19 жовтня 1856 року.

26 травня 1957 року народився син Роберт-Вільгельм.

3 серпня 1858 року народився син Альфред-Гюго- Юлій. Помер 16 вересня 1905 року.

21 жовтня 1959 року народилася дочка Люція-Емма-Йосифіна. Померла 16 вересня 1860 року.

7 серпня 1861 року народилася Емма-Корнелія.

Дружина Роберта Домса Марія померла 12 лютого 1908 року. Вся родина похована на Личаківському кладовищі.

Діти Р. Домса нічим у Львові не вславилися. Цікаво, однак, що молодший син успадкував не тільки ім’я батька, але й вимогливість до якості пива. Ймовірно, саме Роберт Домс-молодший став героєм відомої львівської міської легенди про пивовара Домса та служницю Зосю.

Пристрасть до хмільного напою мав Роберт Домс-молодший. Легенда свідчить, що кожен ранок молодого Домса починався з кухля свіжого пива, що приносила йому до сніданку служниця на ім’я Зося. Дегустування пива з власної броварні було важливим ранковим ритуалом, як для відповідального виробника. У такий спосіб він перевіряв якість звареного на власному підприємстві пива. Загалом наприкінці XIX ст. у Львові існувало 13 броварень.

Служниця Зося приносила йому порцію свіжого продукту у великому, майже 10-літровому мідному посуді з краником. За легендою, Домс-молодший закохався в дуже гарну та привітну дівчину, одружився з нею, у 1886 році продав броварню і молодята поїхали до Швейцарії. Так молодий Домс став героєм найромантичнішої легенди міста Лева.

Там слід Роберта Домса-молодшого загубився, але у Львові залишився предметний доказ цієї романтичної історії — майже 10-літрова мідна гальба з краником, яку називають «Зосею» і демонструють у єдиному в Україні музеї пивоваріння.

Про долю Роберта та Зосі написав у своїй «Львівській застільній» композитор Анатолій Кос-Анатольський:

Продав пан Домс броварню й, забравши Зосю гарну, поїхав у Швейцарію, в похміллі молодім…
“На передмісті Львівськім броварню мав пан Домс. Щодня, обід він з’ївши, на кухні дзенькав «бомс» і в кабінет входила служаночка вродлива й вносила гальбу пива…”

Вшанування

• Вулиця у Львові (нині — Війтовича).
• На його честь названо декілька сортів пива «Роберт Домс», яке випускає компанія Карлсберг.
Нещодавно в Бориславському міському парку культури і відпочинку відкрилася аптека-музей винахідника гасу Йоганна Зега. Біля будівлі аптеки-музею про нафтову епоху нагадують діючі нафтові верстати-качалки з фігурами Йоганна Зега і Роберта Домса.

А ще ви зможете прочитати:

Австрійський період історії міста //Історико-культурні пам’ятки Борислава і Східниці /Авт.¬¬¬¬–упоряд. О. Микулич, Р. Тарнавський. ¬¬– Львів: Карти і Атласи, 2017. – С.12-17.

Бойко Г. Бориславський озокерит/Г. Бойко //Галицька БРАМА. – Борислав: Центр Європи, 1997. – № 1(25). – С .7.

Горак Р. Роберт Домс, до 300-річчя Львівської пивоварні /Р. Горак//Дзвін. — Львів, 2015. — № 11 (853) (листоп). — С. 140—156.

Клапчук В. Нафтова та озокеритова лихоманка/ В. Клапчук//Проект Україна. Австрійська Галичи-на/упоряд. та передм . – Р. Литвина . – Харків: ЛА Час читати, 2016 . – С. 318-354.

Микулич О. Інвестиційна історія нафтовидо-бутку у Бориславі/О. Микулич//Шляхи подолання екологічних проблем на досвіті міст Західної Європи та України, постраждалих від тривалого використання надр: збірник матеріалів Другого міжнародного форуму нафтовиків 29-30 серпня 2013 р. – Львів: СПОЛОМ, 2014. – С. 13-17.

Микулич О. Іван Зег/О. Микулич, І. Куротчин. – Дрогобич: Сурма С., 2008. – С. 68-69. – (Видатні постаті у нафтовій історії міста Борислава).

Микулич О. Нафтовий промисел Східної Галичини до середини ХІХ ст./О. Микулич. – Дрогобич: Коло, 2004. – С. 28-29.

Микулич О. Першу нафтову свердловину у Бориславі спорудив Роберт Домс /О. Микулич // Наф-товик Борислава . – 2011. – 30 груд.

Микулич О. Старий Борислав: від найвищої слави до найбільшої катастрофи/О. Микулич //Нафтовик Борислава . – 1997. – 22 лют.

Солецький О. Борислав і нафтопромислова наука. Історичний нарис/О. Солецький //Нафтовик Борислава. – 2006 . – 6 жовт.

Вебліографія

Борислав. Все почалося з нафти. [Електронний ресурс]. – Режим доступу
https://visit2ua.com/ua/news/borislav-vse-nachalos-s-nefti (дата звернення: 17.06.2022). – Назва з екрана.

Коваленко М. Не тільки пивоварінням: що зробив для Львова німець Роберт Домс[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://dyvys.info/2020/07/19/ne-tilky-pyvovarinnyam-shho-zrobyv-dlya-lvova-nimets-robert-doms/ (дата звернення: 17.06.2022). – Назва з екрана.

Мазурчак Л. Бориславські бараби та Роберт Домс: 5 цікавих фактів про нафтове минуле Борислава [Електронний ресурс]. – Режим доступу
https://drohobych.city/articles/153359/borislavski-barabi-ta-robert-doms-5-cikavih-faktiv-pro-naftove-minule-brislava (дата звернення: 17.06.2022). – Назва з екрана.

Роберт Домс [Електронний ресурс]. – Режим доступу https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82_%D0%94%D0%BE%D0%BC%D1%81 (дата звернення: 17.06.2022). – Назва з екрана.

Підготувала бібліограф-краєзнавець ЗК «Бориславська публічна бібліотека» Ірина Перелом

Loading