Почесні громадяни Бориславської громади

Стебельський Іван Доротейович01.12.1914 – 11.11.2006

Народився у с. Стара Сіль Самбірського повіту в селянській родині. Після закінчення семикласної школи Іван Стебельский вступив до Дрогобицької української ґімназії. Навчаючись у трирічній торгівельній школі у Львові, вступив до лав ОУН. Брав участь в організації відділу ”Карпатської Січі”. У роки Другої світової війни Іван Стебельський проживав у Бориславі, займаючись комерційною діяльністю. Відомо, що врятував у Бориславі декілька євреїв. Із наближенням радянських військ виїхав на Захід.  Спочатку проживав у Мюнхені, де закінчив університет, здобув учений ступінь магістра економіки. Займався бізнесом. На початку п’ятдесятих  емігрував до США.

Після проголошення Незалежності Іван Стебельський приїжджає в Борислав. Активно допомагав коштами бориславській ґімназії, ”Просвіті”, ”Пласту”.

Звання «Почесний громадянин міста Борислава» присвоєно у вересні 1995 року.

Сеник Ірина Михайлівна – 08.06.1926 – 25.10.2009

Народилася у Львові, навчалася у школі імені  Короля Данила, приватній дівочій  ґімназії. З 1941 р. – членкиня ОУН. Працювала у митрополичій консисторії Андрея Шептицького, була зв’язковою Романа Шухевича. Згодом навчалася на факультеті іноземних мов (англійська філологія)  Львівського державного університету імені Івана Франка. За звинуваченням у зв’язках з УПА засуджена на 10 років концтаборів. Попри всі табірні заборони, писала потайки на клаптиках паперу. Рятувалася від табірної атмосфери вишиванням на шматочках полотна мініатюр на релігійну тематику. Вийшла з табору 1956 року з другою групою інвалідності. І знову заслання  до Кемеровської області. Там закінчила медсестринські курси. 1968 року закінчився термін заслання. Ірина Сеник приїжджає в Івано-Франківськ, де працює медсестрою у тубдиспансері. 1969 року підписала заяву 16-ти колишніх політв’язнів ”Знову камерні справи?” 1972 рік – черговий арешт. Вирок суду — шість років ув’язнення та п’ять років заслання. Звільнена 1983 року та поселилась у Бориславі. Одружується з колишнім політичним в’язнем Василем Дайком. 1991 р. реабілітована. Була головою місцевого осередку «Союзу Українок», членом Ліґи українських жінок, головою Бориславської міської організації  Конгресу українських націоналістів. Нагороджена орденом ”За мужність” І ступеня; орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Заслужений майстер народної творчості України, Світова Героїня, Почесна громадянка Борислава і Львова.

Похована на Личаківському цвинтарі у Львові. 23 жовтня 2010 р. на фасаді будинку урочисто відкрито пам’ятну таблицю; вулицю Тернавка, де проживала Ірина Сеник, перейменовано на її честь.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно у червні 1996 року.

Копись Володимир Васильович – 01.01.1932 – 30.04.2015

Народився на Івано-Франківщині у селянській сім’ї. Батько, Василь  Копись, був активним членом ОУН.  Навчався в початковій школі, згодом – в середній. Перше завдання українського підпілля, доставка зашифрованого повідомлення, Володимир виконав у дванадцятирічному віці. У січні 1946 року призначений керівником молодіжного осередку ОУН в селі Маріямпіль. 1 січня 1949 року сімнадцятирічний Володимир Копись прийняв присягу воїна УПА. Працює в місцевому колгоспі, потім завідувачем сільського клубу, одружився, вступив у торгівельну школу м. Станіславова. 1950 року арештований органами МГБ. Засуджений на 25 років. Після перегляду справи 1956 р. Володимира Копися звільнено.

1960 року повернувся в Україну й поселився в Бориславі. Цього ж року вступив у Дрогобицький  механічний технікум і паралельно – на вечірнє відділення філіалу Львівського політехнічного інституту. Працював на різних посадах. Був координатором громадсько-політичних заходів у Бориславі. Один із засновників міської організації Товариства української мови. 1990 року обраний головою Бориславської міської ради першого демократичного скликання. Десять років очолював міську організацію Конгресу Українських Націоналістів, активний член Братства вояків ОУН-УПА, референт з ідеологічно-політичних питань. 1996 року йому присвоєно звання ”Почесний громадянин міста Борислава”, також є ”Почесним громадянином с. Маріямпіль”. Нагороджений урядовим орденом ”За заслуги” ІІІ ступеня, а 2011 року – ювілейною медаллю «20 років Незалежності України», «За заслуги перед містом Борислав». Володимир Копись є автором автобіографічної книги ”Мої роки, моє життя належать Україні”. Похований на Попелівському кладовищі біля своєї дружнин Марії.

Сеньків-Дум’як Микола Іванович – 28.11.1926 – 23.07.2005

Народився в с. Нагуєвичі в хліборобській сім’ї. Закінчив початкову сільську школу. У 18 років вступив до лав Української Повстанської Армії (псевдо Смерека). 1944 р. брав участь у боях поблизу м. Сколе в курені «Євгена» під проводом «Нечая». Через зраду потрапив у засідку, був поранений і арештований. Вирок – 25 років позбавлення волі. Відбував ув’язнення у концтаборах Воркути, Комі АРСР.

Після дострокового звільнення проживав і працюв у Бориславі. Активний учасник національного відродження. Очолює міську організацію Братства ОУН-УПА.  Видано п’ять книг М. Дум’яка.

Похований у с. Нагуєвичі поруч із дружиною Василиною.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно1996 року.

Гнатюк Іван Федорович – 27.07.1929 – 05.05.2005

Народився на Тернопільщині в селянській сім’ї. Після закінчення сільської школи вступив до Кременецького педагогічного училища. На початку другого курсу навчання заарештований за участь у національно-визвольному русі. Засуджений на 25 років покарання, яке відбував у сталінських таборах.

1956 року, після смерті Сталіна, звільнений «как страдающий тяжелим недугом» – сухотами. На засланні познайомився з бориславкою Галиною Капустяк, яка стала його дружиною. З 1959 року до своєї смерті проживав у Бориславі.

Автор понад 25 книг. За книгу споминів «Стежки-дороги» 2000 року удостоєний Національної премії імені Тараса Шевченка. Похований на Губицькому кладовищі. На фасаді будинку, де прожив майже півстоліття, урочисто встановлено пам’ятну дошку Івану Гнатюку.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 1996 року.

Марич Олександр Григорович – 22.06.1922 – 21.02.1998

Народився в Бориславі. Навчався у Дрогобицькій гімназії. У вересні 1944 арештований НКВД. Аргументи арешту: спів у хорі українських пісень, гра у футбол під час німецької окупації, виступ проти рядянської влади біля церкви. Дрогобицька тюрма, військовий трибунал, вирок – п’ятнадцять років концтаборів і п’ять заслання. Ешелоном транспортований на Колиму. Тоді баржею до Магадану. 22 червня 1945 року доставлений на призначене місце для миття золота. Через деякий час каторжної роботи Олександр не міг самостійно вийти із шахти. Його відправили у санмістечко. Там зустрівся із гімназійним другом зі Східниці – Богданом Дубиком, який допоміг Олександру залишитися ненадовго при санчастині. Далі знову шахта, потім – робота у механічному цеху. Через деякий час для з’ясування всіх обставин відправлений до Дрогобича. У травні 1953 року Олександра Марича випустили на волю.

В роки Незалежності України активно влився в життя міста. Депутат Бориславської міської ради І демократичного скликання, ініціатор відродження футбольних традицій Борислава, активіст створення бориславської гімназії, громадський діяч.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 18 червня 1997 року.

Закидальська Анастасія Федорівна – 24.04.1923 – 31.07.2018

Народилася в с.Мшанець Старосамбірського району в сім’ї Петричковичів. Навчалася у Самбірській, згодом – Дрогобицькій ґімназіях, де була ученицею відомого поета Петра Карманського.

1942 р. вступила в ОУН, 1943 – пішла в підпілля (псевдо Богдана), пройшла вишкіл в Українському Червоному Хресті. Надавала медичну і психологічну допомогу пораненим підпільникам.

За зв’язок із повстанцями арештована у серпні 1944-го. Анастасія знала латинську мову – її залишили у медпункті  допомагати медсестрі. Згодом працювала на кар’єрі, опісля  – у вишивальному цеху. На засланні в республіці Комі пробула 25 років, де й вийшла заміж і народила двох доньок. До Борислава повернулася 1981 року. Тут брала активну участь у громадському житті: очолювала міський осередок «Союзу Українок», друкувалася в часописі «Нафтовик Борислава», виступала на місцевому радіо, видала книгу «Інтимські сніговії». Похована на Тустановицькому кладовищі м. Борислава.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно в 1998 році.

Крупа Омелян Іванович – 14.01.1925 – 31.07.2003

Народився в с. Бушковичі поблизу Перемишля в селянській родині. Закінчив сільську школу, Ярославську та Перемишльську ґімназії, здобув фах інженера-механіка у політехнічному інституті.

Працював в Бориславському тресті «Укрнафтогаз» на керівних посадах. Понад три десятиліття праці Омеляна Крупи характеризуються фаховістю, сумлінним ставленням до справи, доброзичливістю до людей. Переїздить до Львова. Бере активну участь в Товаристві української мови ім. Т.Шевченка, в Народному Русі України, стає одним із засновників та головою міської організації «Меморіал», організатором культурно-освітнього товариства «Надсяння».

Активно діяв для відродження Української Греко-Католицької Церкви. Обраний депутатом Бориславської міської ради Першого демократичного скликання.

Помер у Львові, похований на міському цвинтарі у Брюховичах.

Звання ”Почесного громадянина м. Борислава” присвоєно у вересні 1998 року.

Піцикевич Володимир Йосипович – 25.09.1931 – 19.06.2009

Народився в с.Стара Сіль Старосамбірського району в багатодітній селянській родині. Успішно закінчивши середню школу та історико-географічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту імені Івана Франка, працював вчителем у селі Верхній Лужок.

Як «посібника бандформувань» Володимира арештовують, а родину везуть до пересильного пункту-тюрми у Бориславі та депортують у віддалені райони колишнього Радянського Союзу. Володимир працював на лісозаготівлях. На засланні одружився з Галиною Туркас. У них народилось троє дітей.

1962 року родина Піцикевичів переїжджає до Борислава.

Активний учасник багатьох громадсько-політичних заходів, спрямованих на відродження Незалежної Української Держави.

Похований на Тустановицькому кладовищі.

Володимиру Піцикевичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Борислава» у травні 2001 року.

Когут Віра Миколаївна – 14.11.1936 – 12.12.2022

Народилася в Бориславі. Після десятирічної школи закінчила Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка, факультет української мови та літератури. Працювала у Бориславському ЗЗСО №7. Як один із засновників та провідних членів міських осередків Товариства рідної мови імені Т. Шевченка, Народного Руху України, Конгресу українських націоналістів, брала активну участь у всіх патріотичних заходах та мітингах, сприяла популяризації заборонених комуністичною владою українських свят та народних традицій.

Двічі була депутатом міської ради, очолювала депутатську комісію з питань культури, освіти, спорту та національного відродження.

Похована на Тустановицькому цвинтарі.

У жовтні 2006 року Когут Вірі присвоєно звання ”Почесна громадянка міста Борислава”.

Титикайло Євген Юрійович – 30.07.1937 – 11.04.2012

Народився в Бориславі в робітничій родині робітника. Навчався  у мразницькій школі, потім – у вечірній школі робітничої молоді.

Закінчив філологічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту імені І. Франка. Після закінчення інституту працював у студентській багатотиражці. Із червня 1972 року – відповідальний секретар часопису «Нафтовик Борислава», на шпальтах якого вів літературну сторінку, відтак – коректор у друкарні, службовець ЖЕКу, а згодом – педагог в міському Будинку школяра.

Євгена Титикайла обрано депутатом Бориславської міської ради Першого демократичного скликання.

Член Національної Спілки письменників України, активний громадський діяч, учасник багатьох громадсько-політичних заходів, спрямованих на відродження Української Держави, нагороджений медаллю обласної спілки письменників за вагомий внесок в розвиток України. Його твори друкувалися у газетах та журналах України, Польщі та США. Автор більше десяти поетичних збірок.

Похований на мразницькому кладовищі Борислава.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно у жовтні 2009 року.

Бандера Тарас Осипович – 06.02.1929 – 09.10.2016

Народився в Стрию в інтелігентній родині Стефанії Крисько з Тустанович та Осипа Бандери – добровольця Легіону Українських Січових Стрільців. 1935 року Йосип вимушено емігрував на велику Україну, де згодом його сліди загубились у вирі тогочасних сталінських репресій.

На початку 1939 року Стефанія Крисько разом з малолітним сином повертаються до Борислава, та вже 1941 році Стефанію разом з батьками  і сином депортують до Сибіру. До рідного краю вони повернулись на початку 1946 року.

Тарас Бандера навчався в Калінінградському військовому училищі зв’язку, Ленінградському військово-спортивному інституті та Львівському політехнічному інституті. В армії прослужив майже 10 років. Повернувся до Борислава і влаштувався в науково-дослідний інститут «Синтез».

Тарас Бандера – активний громадський діяч, відомий тренер зі стрільби з лука, один із засновників міської федерації зі стрільби з лука «Прикарпатська стріла». Підготовив 19 майстрів спорту, серед них два майстри міжнародного класу (Л. Стрільбицький та Р. Маркович).

Похований на тустановицькому цвинтарі.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно у грудні 2009 року.

Солецький Омелян Васильович – 21.04.1929 – 13.09.2024

Народився в Бориславі (Тустановичі) в багатодітній сім’ї. Закінчив початкову школу, навчався у Дрогобицькій ґімназії. 1944 року прийнятий до підпільної юнацької організації ОУН (псевдо ”Сокіл”). Цього ж року вивезений на примусові роботи до Німеччини.

1945-го, маючи неповних 16 років, змушений піти працювати робітником на бориславські нафтопромисли. Середню освіту завершив у вечірній школі робітничої молоді.

Після закінчення четвертого курсу Львівського політехнічного інституту Омеляна Солецького виключили з вузу, як ”неблагонадійного” (долучили факт ув’язнення НКВД брата Тараса). Навчався у нафтовому інституті імені Губкіна (заочно). Довший час працював у Бориславі старшим інженером центральної науково-дослідної лабораторії, а згодом – у м.Стрию в розробці газових родовищ.

1975-го року захистив дисертацію на звання кандидата технічних наук. О.Солецький став першим бориславцем, який став кандидатом технічних наук з нафтогазової справи, а відтак провідним науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту природних газів.

Член-кореспондент Української нафтогазової академії. Почесний працівник Укргазпрому.

Омелян Солецький плідно співпрацює з науковим інститутом, друкується в часописі ”Нафтовик Борислава”, видає монографію ”Дмитро Бахівський, душпастир Тустанович”, бере активну участь в громадському житті міста.

Похований на тустановицькому цвинтарі.

Звання ”Почесний громадянин міста Борислава” присвоєно у грудні 2009 року.

Бандера Степан Андрійович – 01.01.1909 – 15.10.1959

Народився у селі Старий Угринів (тепер Калуський район Івано-Франківської області) в родині греко-католицького священника. Навчався в Стрийській гімназії. В 13 років вступає до організації «Пласт». У 1928 вступає в Політехнічний інститут. Паралельно вступає в підпілля ОУН. Степан Бандера у різний період перебував у в’язницях міст Кельце у Вронках біля Познані, Бересті, німецькому концтаборі Заксенгаузен.

Видатний український політичний діяч, ідеолог і теоретик українського націоналістичного руху ХХ століття, провідник нації. Після розколу ОУН голова Проводу ОУН-Б.

Загинув від рук агента КДБ Богдана Сташинського в Мюнхені.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно у лютому 2011 року.

Коновалець Євген Михайлович – 14.06.1891 – 23.05.1938

Народився поблизу Львова в селі Зашків. Навчався у народній школі, гімназії, на правничому факультеті Львівського університету. У 1914 році мобілізований до австрійської армії, після бою на Маківці потрапив до російського полону. Після звільнення 1917 року у Києві приступив до організації українських Збройних Сил. Полковник Коновалець 1921 року очолив новоутворену Українську Військову Організацію. Ініціатор створення ОУН (голова організації).

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно у лютому 2011 року.

Шухевич Роман Осипович – 30.06.1907 – 05.03.1950

Народився в містечку Краковець на Галичині у родині судді.

Навчався у Народній школі в Кам’янці Струмиловій, у Львівській гімназії, у Львівському політехнічному інституті. Закінчив спеціальні курси для військових старшин.

Член УВО, ОУН, бойовий референт Крайової Екзекутиви ОУН, керівник «Карпатської Січі», Крайовий Провідник на Західних Окраїнах Українських Земель і член Революційного Проводу ОУН, організатор та очільник Українського Легіону, Головний Командир УПА під псевдонімом Тарас Чупринка, Голова Бюро Проводу ОУН, Голова Генерального Секретаріату УГВР. Керував національно-визвольною боротьбою багатотисячної УПА.

Потрапляє до концтабору в Березі Картузькій, а з нього до польської тюрми.

Загинув у бою з московськими загарбниками в Білогорщі біля Львова.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно у лютому 2011 року.

Вірт Вікторія Андріївна 

Народилася 1995 року в місті Бориславі. Навчалася в Бориславському ЗЗСО №3, Львівському державному училищі фізичної культури. Закінчила Львівський держаний університет фізичної культури імені Івана Боберського з відзнакою. Вихованка Бориславської ДЮСШ та СОТ „Гладіатор”.

Член Національної збірної команди України з боксу, п’ятиразова чемпіонка України, срібний призер чемпіонату Європи серед юніорок – 2010 та чемпіонка світу серед юніорок 2011. Краща спортсменка світу серед юніорок 2011 року, 2011  – чемпіонка Європи, 2013  – бронзова призерка чемпіонату світу серед молоді, чемпіонка України серед жінок – еліти.

Майстер спорту України міжнародного класу.

2015 року чемпіонка України серед жінок-еліти і 2016 фіналістка кубка України серед жінок-еліти.

Працювала на посаді стипендіатора НОК України для роботи у відділені Національного Олімпійського комітету у Львівській області, тренером в клубі єдиноборств «Бастіон».

Дворазова фіналістка чемпіонату України серед школярок.

4 листопада 2022 р. відділом НОК України у Львівській області призначена директором Львівської ДЮСШ «Олімпія».

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно у вересні 2011 року.

Кульчицька-Швед Ольга Миколаївна 

Народилася 1927 року в Бориславі у родині шляхетського походження. З п’яти років Ольга виступала на сцені читалень –  на Гуковій  ґорі та в Тустановичах. До школи ходила на Волянці. 1939 року вступила до класичної польської гімназії у Бориславі. Із вступом ”визволителів” гімназію закрили і на її основі відкрили середню школу. Під час німецької окупації Ольга Кульчицька продовжувала навчання в ґімназії. Скерована на навчання до Кракова. З наближенням фронту повернулася до хворої матері та 14-річного брата Романа. Продовжила навчання в Дрогобицькій вечірній школі головних бухгалтерів, Львівському технікумі харчової промисловості, Московському інституті імені Менделєєва. Активна учасниця суспільно-політичного життя Борислава. Як громадський кореспондент, активізувала роботу радіоредакції ”Слово”, учасниця Тустановецького гурту «Відродження», очолила міську Спілку пенсіонерів, член проводу Народного Руху України та інших комітетів та комісій. Зібрала і впорядкувала базу даних одиноких і малозабезпечених сімей Борислава.

Розпорядженням міського голови за активну громадську діяльність нагороджена медаллю ”За заслуги перед містом”. Автор книги ”Усе починалося з ”Просвіти”.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно в травні 2012 року.

Гулик Артур Ярославович – 17.07.1983 – 26.06.2014

Народився в м.Лісосибірськ Красноярського краю. Був старшою дитиною у родині, що переїхала до Сибіру з України. 1989 року батько загинув, а мати з Артуром та двома його молодшими сестричками Любов’ю і Оксаною повернулася в Борислав.

Навчався в Бориславській школі №5. Продовжив навчання в Підбузькому професійно-технічному училищі, де опанував професії маляра, штукатура та плиточника. Захоплювався малюванням та спортом.

Активний учасник Революції Гідності. У лютому 2014 року у складі однієї із сотень Самооборони під час кровопролитних барикадних сутичок дістав шість осколкових поранень в обличчя та око. Записався до лав резервістів Національної гвардії України, обійнявши посаду кулеметника 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення військової частини 3027 Північного оперативно-територіального об’єднання НГУ. З червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України, виявивши себе як умілий розвідник, відважний і самовідданий боєць, надійний товариш.

Загинув 26 червня 2014 року в бою під Слов’янськом Донецької області від осколків гранати під час проголошеного перемир’я.

В останню путь проводжали спочатку на столичному Майдані Незалежності, а потім у Бориславі. Похований на кладовищі в Трускавці поруч із могилою матері.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 30 жовтня 2014 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Шевчук Сергій Мирославович – 01.10.1982 – 17.08.2014

Народився в м. Бориславі. З батьками переїхав до Трускавця, де й закінчив СШ №2. Навчався у Львівському інституті внутрішніх справ при Національній  академії  ВС України. Служив  у лінійному  управлінні  Львівської залізниці УМВС України оперативником, потім – у відділенні транспортної міліції Стрия.

2009 року Сергій переїхав до Дніпропетровська, де вступив у ВО ”Свобода”, записався у Дніпропетровську ”Самооборону”.

Учасник Майдану. Зарахований до 25-ї аеромобільної бригади. Командир парашутно-десантного взводу парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону. Брав участь у багатьох операціях в Амвросіївці, Зеленопіллі, Савур-Могилі, Дебальцевому, Краматорську.

Загинув в бою біля смт. Нижня Кринка, Макіївського району,  Донецької області.

Похований у Бориславі на Потоцькому кладовищі 23 серпня 2014 року.

Нагороджений посмертно орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 30 жовтня 2014 р.

Бродяк Степан Миколайович – 14.02.1985 – 05.09.2014

Народився в с.Ясениця-Сільна, тут і закінчив середню школу, потім Бориславське професійно-технічне училище №7. Служив в армії в підрозділах спецпризначення. Після демобілізації працював разом із батьком на будівництві. Із дружиною Мар’яною виховували доньку Вікторію та сина Сергія. 31 липня 2014 р. мобілізований у 80-аеромобільну бригаду й відправлений на Схід. Командир групи, сержант, старший кулеметного розрахунку.

Їдучи зі своїми товаришами в бронетранспортері, був тяжко поранений під селом Зеленопілля Луганської області, своїм власним тілом врятував життя трьом побратимам. Помер у військовому шпиталі 5 вересня 2014 року.

Поховали Степана Бродяка 12 вересня в с.Ясениця-Сільна біля храму Різдва Пресвятої Богородиці.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 30 жовтня 2014 року.

Корчак Андрій Богданович – 18.07.1964 – 18.02.2014

Народився в Бориславі у сім’ї репресованих радянською владою батьків. Проживав на плебанії у мікрорайоні Губич, де священиком був його дідусь о. Яків Боровик (теж репресований радянською владою).

Згодом родина переїхала до м. Стрия. Андрій закінчив Стрийську середню школу № 2. Після закінчення  Львівського політехнічного інституту працював у містобудівному  управлінні м. Стрия, згодом – на будівництві храму, певний час – у Чехії.

Активний учасник Помаранчевої революції.

На Майдан Андрій поїхав після побиття студентів. Загинув від отриманих травм голови під час сутичок з «Беркутом» на вулиці Інститутській.

Зі слів бойових побратимів: ”Із одного боку наступали тітушки, які кидали каміння, а з іншого – ”Беркут”, який кидав ґранати. Беркутівці розділили їх, вони вже не  трималися разом, а стояли по кілька чоловік. Не мали чим оборонятися. Не мали навіть щитів. У них були каски і якісь палиці. Коли настало тимчасове перемир’я, протягом двох годин Андрій із товаришами будували барикади, укріплювали їх. Та не розраховували, що ”Беркут” почне наступати. Сили були зовсім нерівні. Зі Стрийської сотні тоді перебувало 24 людини. Беркутівці стали атакувати саме там, де оборонців стояло найменше”.

Чин прощання з Андрієм Корчаком відбувся 21 лютого 2014 року в Успенському соборі м. Стрия.

Отримав посмертно звання Герой України та нагороджений орденом «Золота Зірка», медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України», медаллю ВО «Країна» «За гідність та патріотизм».

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 30 жовтня 2014.

Зигмунт Новачик 

Народився 1946 року в містечку Ключи (Республіка Польща). Закінчив фізичний факультет Вроцлавського університету. Вчитель. Закінчив аспірантуру менеджерів освіти в Калішу, курс працівників освіти в Ополю і Катовіцах згідно з англійською програмою для освітян. Депутат трьох скликань міської ради Вальбжиха. Станом на 2014 рік член виконавчої ради Головного Товариства друзів дітей у Варшаві та районного відділення Товариства друзів, президент відділу Польського Товариства молоді у Вальбжиху.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно у вересні 2014 року.

Шелемей Роман 

Народився 1960 року у Вальбжиху (Республіка Польща). Відомий польський лікар-кардіолог, доктор медичних наук. Закінчив медичний факультет Академії медичних наук у Вроцлаві. Отримав докторський ступінь. Працював на керівних посадах у медичній галузі. Станом на 2014 рік Президент м. Вальбжих. Активний прихильник розвитку культурних зв’язків між поляками та українцями.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно у вересні 2014 року.

Скренжина Тадеуш – 08.03.1921 – 03.02.2020

Народився у Бориславі. Працював у нафтовій промисловості. Після війни переїхав до Вальбжиха, де працював на різних посадах. Активний громадський діяч. Станом на 2014 рік віце-президент Асоціації друзів землі Дрогобицької. Виступив ініціатором підписання угоди про співпрацю між Вальбжихом і Бориславом.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно у вересні 2014 року.

Гопшта Михайло Володимирович

Народився 1960 року в с. Чижевичі Мостиського району на Львівщині. Навчався в школі №57 м. Львова. Закінчив навчання в Львівському державному інституті фізичної культури. Після проходження військової служби переїхав до Борислава.

Професійний шлях пана Михайла: інструктор зі спорту в міському парку культури та відпочинку, тренер-викладач з важкої атлетики, директор спортивної школи ”Атлант”. Майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу (жим лежачи). Чемпіон світу в Німеччині з пауерліфтингу (жим лежачи). Рекордсмен світу в жимі лежачи 2014 р. (в ваговій категорії до 90 кг).

Вихованці – вісім майстрів спорту з важкої атлетики.

Депутат Бориславської міської ради.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 16 грудня 2014 р.

Мельник Михайло Іванович – 21.09.1934 – 14.06.2024

Народився в селі Подвиш на Львівщині у надзвичайно релігійній греко-католицькій сім’ї. Ріс без матері, школу закінчив у Львові, згодом –  Волинськуд уховну семінарію. 1958 року прийняв освячення. З 17 липня 1961 року парох в м.Бориславі (Тустановичі).

Отець виступав проти комуністичного атеїзму на усіх мітингах. Під час ГКЧП у Москві був призначений до розстрілу за списком КГБ під № 8 і залишився живим лише тому, що акція ГКЧП потерпіла поразку.

Отець Мельник першим у Прикарпатському регіоні почав відправляти богослужіння українською мовою та провадити катехизацію дітей в храмі, а потім у школі. За сімейними обставинами переїхав до США.

До 90-ліття нагороджений ювілейною медаллю імені Степана Бандери.

Похований у Чикаго.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 30 березня 2017 року.

Луців Андрій Зенонович – 11.12.1978 – 21.06.2017

Народився в Бориславі, де й навчався в школі № 5, потім – у Дрогобицькому СПТУ-15 та Бориславському професійному ліцеї. Активний учасник Революції Гідності. З початком війни — доброволець 8-го окремого батальйону «Аратта» Української добровольчої армії. Загинув у бою поблизу міста Авдіївка внаслідок прямого влучення ворожого танку. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 25 січня 2018 року (посмертно).

Іваник Володимир Васильович – 28.03.1987 – 21.06.2017

Народився у місті Стебник, мешкав у Бориславі. Службу в армії проходив у президентському полку. Брав активну участь в Революції Гідності. В часі війни — доброволець 8-го окремого батальйону «Аратта» Української добровольчої армії. Загинув у бою поблизу м. Авдіївка внаслідок прямого влучення ворожого танку. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 25 січня 2018 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Петрів Ігор Володимирович 

Народився 1948 року в Бориславі у національно свідомій сім’ї українських господарів. Восьмирічну школу закінчив у Губичах, а середню – на Бані Котівській. Навчався у Дрогобицькому нафтовому технікумі, Львівському державному інституті фізичної культури та спорту.

Трудову діяльність почав 1971 року тренером-викладачем Бориславської ДЮСШ – відділення волейболу. 1990 року перейшов на викладацьку роботу в Бориславське медичне училище. Але й надалі продовжує працювати у Бориславській ДЮСШ на посаді старшого тренера відділення волейболу.

1978 року волейбольна команда Бориславської ДЮСШ під керівництвом тренера Ігоря Петріва виграє першість Львівщини з волейболу.

Згодом призначений тренером збірної команди Львівської області з волейболу. Виховав не одне покоління призерів та переможців спортивних змагань різного рівня з волейболу.

1988 року йому присвоєно звання ”Відмінник народної освіти України”, нагороджено Почесною Грамотою Міністерства освіти і науки України, багатьма іншими відзнаками.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 25 січня 2018 року рішенням сесії Бориславської міської ради.

Федорок Анатолій Григорович 

Народився 1953 року в с. Підгірному на Чернігівщині в сім’ї вчителів. Після закінчення середньої школи вступив до Чернігівського педагогічного державного університету на факультет фізвиховання. Скерований на роботу в с. Салтикова Дівиця, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною родом із Борислава. Подружжя переїжджає до Борислава.

Тут Анатолій Федорок влаштувався інструктором зі спорту на швейній фабриці. Згодом – тренер з легкої атлетики в спортивній школі, тренер з легкої атлетики у шостій та восьмій школах. Саме тренерська робота Анатолія Федорка дала вагомі результати: виховав багатьох спортсменів, які захищали спортивну честь нашого міста і досягли вагомих і високих спортивних результатів.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 28 лютого 2018 року рішенням сесії Бориславської міської ради.

Пиріг Ігор Іванович 

Ігор Іванович Пиріг народився 1957 року в місті Бориславі. Випускник четвертої школи. Усвідомлюючи роль молоді у державотворенні пан Ігор 15 жовтня 1989 року відновлює діяльність пластового руху у Бориславі при школі № 5. З того часу Бориславський Пласт виховав більше тисячі осіб. Ігор Іванович пройшов вишколи 1990 року у Славську та Стрию. У 1991 році отримав дозвіл на право виховання уладів. А через рік прийняв пластову присягу. З 1994 по 1998 рік Ігор Пиріг працював завідувачем відділу молоді при Бориславській міській раді. За його ініціативи вперше у Бориславі створено резидентуру шкільництва. З 1998 року і дотепер Ігор Пиріг – Пластовий сеньйор. У жовтні 2021 року минуло 32 роки з часу перших пластових сходин. Пан Ігор видав дві збірки сентенцій, афоризмів, поезії “Думки з приводу і без”. Члени клубу публікують свої твори в газетах і журналах України. Протягом 30 років діяльності у “Пласті” Ігор Пиріг провів десять тисяч годин занять з дітьми двох уладів на різну тематику на громадських засадах. Бориславський “Пласт” виховує цілі династії інтелектуалів, патріотів, свідомих громадян. З нагоди 10-ї річниці Незалежності України за вагомий внесок у розбудову суверенної Української держави та активну громадсько-політичну діяльність нагороджений пам’ятним годинником “Від Президента України”.

Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно 27 лютого 2022 року рішенням сесії Бориславської міської ради.

Барщик Іван Васильович – 24.08.1974 – 23.03.2022

Народився в селі Довге. Мешкав у селі Попелі. Закінчив Бориславський професійно-технічний ліцей за спеціальністю «слюсар». З початком повномасштабного вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув на Луганщині внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Горбатенко Андрій Олегович – 03.10.2001 – 25.02.2022

Народився у Бориславі. Батько Андрія – військовий, сам росіянин, який переїхав до Борислава у 1988 році. Був учасником АТО у 2015-2016 роках. Горбатенко Андрій навчався у ЗЗСО №3, згодом – у Бориславському професійно-технічному ліцеї. Службу проходив за контрактом у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді і загинув у боях на півдні України.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Кичера Станіслав Михайлович – 25.02.1970 -09.05.2022

Народився 25 лютого 1970 року на Закарпатті, проживав у Бориславі.

Загинув 9 травня в боях поблизу Сіверська Донецької області.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Багній Юрій Миронович – 07.10.1989 – 09.05.2022

Народився в Бориславі. Навчався в ЗЗСО №3, потім в Бориславському професійному ліцеї здобув професію “Електрогазозварника”.  Був учасником АТО у 2015-2016 роках, проходив службу водієм 2 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї десантно-штурмової роти 1-ого десантно-штурмового батальйону.  Загинув у бою поблизу с. Трипілля Донецької області.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Мазурик Любомир Миколайович – 03.02.1995 – 21.05.2022

Народився в  Бориславі. Навчався в ЗЗСО №3. Служив у лавах 80 окремої десантно-штурмової бригади. Загинув поблизу населеного пункту Пилипчатине Донецької області.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Єнчке Андрій Артурович – 09.12.1970 – 12.06.2022

Народився в Бориславі. Пішов добровольцем до лав ЗСУ. Проходив службу в 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Загинув у боях під час масованого артилерійського та танкового обстрілу поблизу селища Комишуваха на Луганщині.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Яцуляк Микола Миронович – 21.09.1966 – 26.06.2022

Народився в Бориславі. Перебував на Євромайдані із початку грудня 2013-го до кінця лютого 2014 року, під час російсько-української війни у 2015—2016 роках, вступивши добровольцем до лав ЗСУ, воював у районі, Мар’їнки, Щастя.

Відразу після початку повномасштабного російського вторгнення капітан Яцуляк із Молдови, де жив і працював, повернувся до України, ставши командиром створеної в Дрогобичі роти ЗСУ й організував її підготовку та бойове злагодження.

Загинув  біля смт Вовчоярівка Лисичанської міської громади на Луганщині.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Домітрячко Любомир Миколайович – 11.07.1997 – 25.06.2022

Народився в Бориславі. Виховувався в Червоноградській школі-інтернаті. Навчався у Сокальському професійному ліцеї за професією «Кухар. Бармен».

З 2017 року за контрактом став до лав Збройних сил України у складі 24-ї окремої бригади. Загинув на Луганщині внаслідок артилерійських обстрілів.

Нагороджений медаллю “За військову службу Україні”, орденом «Хрест Героя» (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Дречевич Микола Данилович – 08.08.1975 – 13.07.2022

Народився в Бориславі, де й навчався у ЗЗСО № 4 та Бориславському училищі. Працював будівельником, мав свою бригаду.

З весни 2014 р. воював у зоні проведення АТО в 2-у Батальйоні спеціального призначення НГУ “Донбас”. У квітні 2016 був демобілізований, та після повномасштабного вторгнення росії – командир відділення снайперів роти вогневої підтримки Батальйону територіальної оборони Києва.

Загинув поблизу населеного пункту Дементіївка на Харківщині. Микола Дречевич вважався зниклим безвісти від 13 липня 2022 року. 14 вересня 2022 року тіло загиблого знайшли.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Костик Тарас Григорович – 03.10.1969 – 27.09.2022

Народився в селі Опака, де й навчався. Закінчив Меденицьке ПТУ №72. Після строкової військової служби працював в управлінні бурових робіт.

Проживав із родиною у місті Борислав.

З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем пішов на війну у складі 24-ї окремої механізованої бригади. Сержант Тарас Костик загинув внаслідок ворожого обстрілу з «Градів» позицій українських оборонців біля села Велике Артакове на Миколаївщині.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Перескоков Богдан Миколайович – 22.01.1994 – 12.09.2022

Народився в Бориславі. Осиротівши в дитячому віці, проживав з бабусею в с. Ясениця-Сільна. Після закінчення 9-го класу в Бориславському професійному ліцеї здобув професію “Оператор комп’ютерного набору; секретар керівника організації”.

З 2014 року був учасником АТО, з початку повномасштабного вторгнення підписав контракт та пішов захищати Україну. Богдан загинув на Херсонському напрямку, тіло знайшли за місяць і його опізнала дружина.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Вітко Володимир Євгенович – 08.06.1984 – 01.11.2022

Народився у Бориславі. Тут же закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №7 та професійний ліцей за професією “Електрогазозварник”. Служив у 2-ій окремій Галицькій бригаді НГУ.сВолодимир загинув на Донеччині у с. Павлівка.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Сороківський Тарас Степанович – 29.07.1976 – 20.03.2023

Народився у Бориславі. Навчався у Бориславському ЗЗСО №4, згодом — у Бориславському професійному ліцеї за спеціальністю електрика та Харківському політехнічному університеті. Проживав у селищі Слобожанське на Харківщині. Працював на Зміївській ТЕС. У 2014-2015 роках захищав країну в зоні проведення АТО. З першого дня повномасштабного вторгнення російської армії став до лав Збройних Сил України. 27 лютого 2023 року біля населеного пункту Козача Лопань отримав важке поранення, через декілька днів помер у Харківському шпиталі.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Томан Андрій Володимирович – 06.07.1976 – 30.12.2022

Народився у Бориславі. Закінчив Бориславський професійний ліцей. Був учасником Революції Гідності, на Майдані отримав поранення. У 2014-2015 роках захищав кордони України в АТО. З 2018 року навчався у ДДПУ ім. Івана Франка. Служив у лавах 80 окремої десантно-штурмової бригади. Загинув поблизу населеного пункту Серебрянка Донецької області.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Кравчук Ігор Романович – 25.08.1972 – 09.12.2022

Народився на Тернопільщині. Проживав у Бориславі. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Приймав участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині в районі Бахмута.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Шишкін Олександр Сергійович – 28.01.1976 – 27.01.2023

Народився в Трускавці. Проживав у Бориславі. Служив у 80-ій десантно-штурмовій бригаді. Загинув на Донеччині поблизу с. Торське.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Скоробогач Анатолій Стефанович – 24.07.1971 – 05.01.2023

Народився на Тернопільщині, однак ще малим переїхав у Борислав. Навчався у Бориславській гімназії № 9. Після одруження  разом із сім’єю переїхав у Білорусь. Згодом повернувся у наше місто і добровольцем пішов захищати Україну у складі 24-ї окремої механізованої бригади. Загинув під Соледаром у Донецькій області.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Ніконов Дмитро Валерійович – 01.10.1982 – 23.03.2023

Народився у Бориславі. Навчався у ЗЗСО № 1. Згодом у Бориславському професійному ліцеї за професією “Електромонтажник-наладчик”. Мобілізований у лютому 2022 року. Служив у складі 24-ї окремої механізованої бригади. У квітні 2022 року отримав важке осколкове поранення голови у боях під Бахмутом. Помер 23 березня 2023 року у Львівському військовому госпіталі.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Вакаренко (Дурнота) Андрій Андрійович – 05.10.2002 – 01.04.2023

Народився у Бориславі.  Навчався у ЗЗСО №3, потім — у Бориславському професійному ліцеї. У листопаді 2022 року Андрій одружився. Солдат 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила, воював у Донецькій області, де й загинув під час виконання бойового завдання.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Гурко Ярослав Ігорович – 20.04.1980 – 22.02.2023

Народився у Бориславі, навчався у гімназії №9, після цього – у Дрогобицькому професійно-технічному училищі №19. Працював будівельником і займався ремонтними роботами. З початку повномасштабного вторгнення служив в 6-тій окремій механізованій бригаді, а згодом був прикомандирований в 72 окрему механізовану бригаду Чорних Запорожців. Загинув  при вогневому зіткненні із супротивником поблизу села Водяне на Донеччині.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Стасишин Тарас Павлович – 30.03.1985 – 26.04.2023

Народився у Бориславі. Навчався у ЗЗСО №8, згодом – у Бориславському ліцеї на кухаря. Пізніше – в університеті м. Дубляни на автомеханіка. Захищав Україну у зоні проведення АТО у 2015 році. В перші дні повномасштабного вторгнення, став на захист України (80 окрема десантно-штурмова бригада). Загинув в м. Костянтинівка біля Бахмута Донецької області внаслідок вибухового осколкового поранення.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Куриляк Микола Юрійович – 02.01.1989 – 23.03.2022

Народився у Бориславі. Навчався в ЗЗСО №1 та в Бориславському професійному ліцеї. Проходив службу у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Внаслідок бойового зіткнення та масового обстрілу загинув у м. Попасна Луганської області. Більше року вважався безвісти зниклим. І лише 16 травня 2023 року тіло Героя повернулося до рідного міста.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Гвоздецький Тарас Володимирович – 23.04.1997 – 13.06.2023

Народився у Бориславі. Навчався у ЗЗСО №4, згодом – у Бориславському професійному ліцеї за спеціальністю «Електрогазозварник; електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах». У Збройні Сили України був призваний у березні 2023 року. Служив у 79-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Нінадовський Микола Євгенович – 18.04.1981 – 20.06.2023

Народився у Бориславі, де й навчався у школі №6, пізніше – в Бориславському професійному ліцеї. Брав участь в АТО у 2015-2016 роках і з травня 2022 року знову став на захист України в складі 67-ї окремої механізованої бригади “ДУК-ПС”. У серпні 2022 року отримав осколкові поранення у селі Піски, після відновлення повернувся на фронт.

Приймав участь у боях у Кремінній, де також отримав поранення, Пісках, Бахмуті. Загинув поблизу населеного пункту Серебрянка Бахмутського району на Донеччині.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Фещак Ілля Васильович – 01.07.1977 –  13.07.2023

Народився у Бориславі. Навчався спочатку в гімназії №6, потім – у ЗЗСО №3. Службу у Збройних Силах України проходив з лютого 2022 року. Захищав українські кордони на Донеччині у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Під час виконання бойового завдання отримав мінно-вибухову травму та вогнепальне осколкове поранення. Після цього був звільнений від проходження служби, проходив лікування. Помер на 46 році життя.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 25 січня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Марітчак Володимир Васильович – 21.09.1981 – 30.08.2023

Народився в селі Ясениця-Сільна, тут і навчався в школі, пізніше – у Бориславському професійному ліцеї на зварювальника.

Мобілізований до лав ЗСУ у грудні 2022 року (46-та окрема аеромобільна бригада). Загинув в районі населеного пункту Вербове Запорізької області в результаті мінометного обстрілу з боку противника.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 28 березня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Батюк Мар’ян Миколайович – 20.09.1992 – 10.10.2023

Народився в с. Ясениця-Сільна, тут і навчався в школі, згодом – у Бориславському професійно-технічному ліцеї. Працював електриком. До лав Збройних Сил України він вступив у травні 2023 року. Служив у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області внаслідок штурмових дій.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 28 березня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Соломчак Святослав Васильович – 29.07.1986 – 06.10.2023

Народився в селі Ступниця Дрогобицького району, де навчався в початковій школі. Проживав у селі Мокряни (Бориславська МТГ). Навчався в Малій академії мистецтв у Підбужі, потім у Львівській національній академії мистецтв. До 2022 року займався художньою ковкою в Дрогобичі.

На початку повномасштабного вторгнення зголосився у військкомат, тому що вважав захист Батьківщини своїм обов’язком. Зміг потрапити до лав ЗСУ лише в серпні 2022 року, а до того займався волонтерською роботою на підтримку війська. Воював у складі військ спеціального призначення.

Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу у районі населеного пункту Сіверськ Донецької області.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 28 березня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Дем’ян Олексій Тарасович – 03.04.2002 – 03.11.2023

Народився у Бориславі, де й навчався у школі №7, пізніше – у Львівському ліцеї імені Героїв Крут. Далі вступив у Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, де отримав звання лейтенанта. Одразу після закінчення навчання, 23 лютого 2023 року, став на захист Держави в лавах Національної гвардії України. Загинув поблизу населеного пункту Сергіївка Сватівського району на Луганщині.

Нагороджений орденом “За мужність” та відзнакою Президента «За оборону України»  (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 28 березня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Жгута Василь Григорович – 19.10.1978 – 30.11.2023 

Народився у селі Опака, де навчався у школі, закінчив Підбузьке профтехучилище. Проживав у Бориславі.

У 2014-2015 роках добровольцем боронив Україну у складі батальйону “Воля”. Зазнав численних контузій та поранень. Зокрема, у травні 2015 року отримав важке поранення.

Після повномасштабного вторгнення знову добровольцем пішов захищати рідну землю у лавах 59 окремої мотопіхотної бригади. На 46-ому році життя під час повернення з фронту додому для проходження реабілітації помер.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 28 березня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Луців Андрій Йосифович – 05.08.1975 – 09.10.2022

Народився в селі Новий Кропивник Дрогобицького району. Проживав у Бориславі.

Учасник АТО. Після демобілізації працював на Кременчуцькому нафтопереробному заводі. Після атаки окупантів на завод вступив до лав Збройних Сил України (57-а окрема мотопіхотна бригада). Виконував бойове завдання у районі населеного пункту Давидів Херсонської області, де й загинув.

З жовтня 2022 року Андрій вважався зниклим безвісти. Прощання відбулося 22 грудня 2023 року.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 28 березня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Ялоха Дмитро Любомирович – 06.11.1991 – 03.12.2023

Народився в Стебнику. Закінчив ЗОШ №18, згодом – військовий ліцей імені Героїв Крут у Львові та Львівський національний університет внутрішніх справ.

Проживав у Бориславі. Був лейтенантом поліції, служив у Дрогобицькому відділі поліції. Вступив до лав підрозділу особливого призначення «Лють». Служив в штурмовому полку особливого призначення «Сафарі». Був сапером, брав участь у розмінуваннях територій на гарячих напрямках фронту.

Загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку фронту під час штурму ворожих позицій, мужньо виконуючи поставлену задачу.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 28 березня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Мацько Василь Зенонович – 18.03.1995 – 23.11.2022

Народився у Бориславі. Навчався у ЗЗСО №5, згодом – у Бориславському професійному ліцеї, здобуваючи професію “Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж”. Працював токарем на заводі РЕМА. 4 травня 2022 року старший солдат Василь Мацько призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та зарахований у розпорядження начальника 7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Під час виконання завдання, рухаючись на УАЗ «Хантер» польовою дорогою, підірвався на невідомому вибуховому пристрої. Від отриманих травм та поранень загинув.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 28 березня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Дармограй Руслан Мирославович – 03.03.1986 – 17.09.2023

Народився в Бориславі. Навчався в ЗЗСО №1. За час проходження військової служби в 53-му окремому стрілецькому батальйоні сумлінно ставився до виконання службових обов’язків, з почуттям високої особистої відповідальності брався за доручену справу. Загинув під час виконання бойового завдання.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 28 березня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради (посмертно).

Барщик Олег Ігорович – 27.03. 1985 – 14.11.2022

Народився в Бориславі. У 2005 р. виїхав з родиною в Казахстан. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну повернувся в Україну. Служив у добровольчому батальйоні “Карпатська Січ”.

5 листопада Олег отримав бойове поранення, був госпіталізований, 13 листопада, приїхав у рідне місто для проходження реабілітації. 14 листопада 2022 року серце Олега зупинилося.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Колодійчик Іван Володимирович – 23.06.1999 – 27.04.2022

Народився в Бориславі. Навчався в школі №4, пізніше у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут. Закінчив Військову академію міста Одеси. У 2020 році підписав контракт зі Збройними силами України на проходження військової служби (24-та окрема механізована бригада імені короля Данила). Був командиром розвідувального взводу.

27 квітня 2022 року в районі населеного пункту Попасна Луганської області під час наступу противника та артилерійського обстрілу з ним було втрачено зв’язок. З того часу вважався зниклим безвісти.

Після довгих пошуків підтвердилася інформація про його загибель.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Лис Тарас Богданович – 11.06.1980 – 24.07.2022

Народився в Бориславі, тут і навчався в школі №4, де закінчив 9 класів. Опісля продовжив навчання в Бориславському професійному ліцеї на електрозварювальника. Після навчання працював електриком в Трускавці.

Призваний – 21 березня 2022 року. Проходив службу в 15-ій окремій бригаді артилерійської розвідки. Помер у районі Бахмута на Донеччині при проходженні військової служби.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Долина Юрій Романович – 08.10.1997 – 09.09.2022

Народився в селі Винники. Навчався в Урізькому ЗЗСО. З початку повномасштабної війни захищав державний суверенітет та територіальну цілісність України у складі 223-го зенітно-ракетного полку імені Українських Січових Стрільців. Героїчно загинув поблизу села Українка Апостолівської громади Криворізького району Дніпропетровської області.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Мояк Мар’ян Романович – 05.08.1998 – 29.12.2022

Захищав Україну на Харківському напрямку. Помер у зоні ведення бойових дій при виконанні службового обов’язку.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Голова Ігор Володимирович – 05.02.1969 – 05.05.2023

Народився в Бориславі. Закінчив школу №9 згодом навчався на токаря в Бориславському професійному ліцеї. Закінчив Криворізький технічний університет. Працював на заводі “Галлак”, потім працював за кордоном.

До лав збройних Сил України Був мобілізований 21 грудня 2022 року. Службу проходив в 14 окремій механізованій бригаді. Трагічно загинув на військовому полігоні в м. Рівне

У загиблого залишилася дружина та двоє дітей. Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Кушнір Юрій Валерійович – 19.09.1969 – 30.06.2023

Народився в Бориславі. Навчався в школі №3, згодом – у Бориславському професійно-технічному ліцеї. Працював на Центральній базі виробничого обслуговування у нашому місті. А через деякий час переїхав у місто Соснівка Червоноградського району. Служив у складі 65-ї окремої механізованої бригади. Загинув під час виконання бойового завдання в с. Роботине Запорізької області.
Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Шатохін Олександр Володимирович – 20.05.1983 – 07.09.2023

Народився у місті Слов’янськ. Навчався у слов’янській школі №1 та сільськогосподарському училищі. Кілька років працював у правоохоронних органах, потім займався підприємницькою діяльністю. З початку повномасштабного російського вторгнення він пішов захищати країну добровольцем. Служив у десантно-штурмовому підрозділі морської піхоти. Був пораненим, проходив реабілітацію в Трускавці, де й познайомився із майбутньою дружиною – уродженкою Борислава. Після лікування повернувся на службу. Олександр героїчно загинув у районі населеного пункту Новодонецьке Донецької області. Під час штурму пішов першим з групи та підірвався на ворожій міні.

Нагороджений відзнакою міністра оборони України «За поранення» та орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Лесніченко Сергій Юрійович – 21.04.1982 – 16.09.2023

Народився в Бориславі. Навчався в школі №4, здобув професію електромонтажника-наладчика в професійно-технічному училищі №7 м. Борислава.

Після повномасштабного вторгнення став на захист України та був звʼязківцем. Проходив службу в складі 63 бригади на Херсонщині, Миколаївщині, Донеччині, воював під Бахмутом.

Занедужавши, приїхав додому на лікування, де й помер.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Юзефович Микола Миколайович – 05.03.1968 – 22.09.2023

Народився у Бориславі. Навчався в школі №1, згодом – у Бориславському професійному ліцеї, де здобув професію бурильника. Закінчив Львівський політехнічний університет. Військовослужбовець захищав рідну землю на Донеччині поблизу м. Торецьк Бахмутського району у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Помер від серцевої недостатності.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Максим’як Василь Миколайович – 17.03.1971 – 12.11.2023

Народився у Бориславі, де й навчався у школі №6, далі – у професійно-технічному училищі №7 на електрика, пізніше працював оператором котельні.

До лав Збройних Сил України вступив у березні 2023 року. Службу проходив у складі 42 окремої механізованої бригади.

Загинув поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району на Донеччині 12 листопада.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Демків Володимир Миронович – 21.01.1978 – 28.03.2024

Народився у селі Підгородці, згодом разом із батьками переїхав у Борислав. Навчався у Бориславській гімназії №9, продовжив здобувати освіту у Бориславському професійному ліцеї за спеціальностями електрогазозварювальник, водій.

Перед початком повномасштабної війни Володимир працював у Чехії на будівельних роботах, однак повернувся в Україну і став до лав Збройних Сил України. Проходив службу у 68-мій окремій єгерській бригаді ім. Олекси Довбуша, був командиром 3-го відділення кулеметного взводу 3-ї стрілецької роти.

Загинув в районі села Семенівка Покровського району Донецької області.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Стасишин Олег Богданович – 17.01.1979 – 23.04.2024

Народився у Самборі. Закінчив середню школу №1 імені Тараса Шевченка. Здобув професію автослюсаря у професійно-технічному училищі №24. Проживав з дружиною та дітьми у Бориславі. Понад рік Олег Стасишин присвятив обороні державних кордонів у лавах Збройних Сил України. Був матросом артилерійського взводу у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти.

Під час проходження військової служби на Херсонщині військовослужбовець помер.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Мізик Андрій Володимирович – 28.02.1984 – 11.05.2024

Народився у Бориславі. Навчався у ЗЗСО №4, згодом – у Дрогобицькому професійно-технічному ліцеї на автослюсаря. Працював в охороні НГВУ “Бориславнафтогаз”. Захищав Україну з листопада 2023 року у складі прикордонних військ. Загинув неподалік населеного пункту Тихе на Харківщині.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Габор Микола Миколайович – 30.05.1989 – 23.05.2024

Народився у Бориславі. Навчався у закладі загальної середньої освіти №4, згодом – у Бориславському професійному ліцею. Працював в охороні НГВУ «Бориславнафтогаз», потім виїхав за кордон.

З початком повномасштабної війни повернувся і добровольцем пішов захищати свою країну. Вступив до лав 102-ї окремої бригади територіальної оборони. Захищав українські кордони на Донеччині в Бахмутському районі, а також на Запорізькому напрямку.

За станом здоров’я його демобілізували. Не доїхавши декілька сотень кілометрів до рідного міста, помер.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Олійник Роман Олегович – 18.08.1990 – 31.05.2024

Народився У Бориславі. Навчався у закладі загальної середньої освіти №7. Згодом у Бориславському професійному ліцеї здобув професію оператора комп’ютерного набору.

На військову службу був призваний у травні 2023 року. Служив у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Дуже швидко Роман здобув повагу серед побратимів і став командиром підрозділу.

Загинув на Горлівському напрямку Донецької області під час мінометного обстрілу та обстрілу з великокаліберного кулемета.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 27 червня 2024 року (посмертно).

Слуцький Микола  Васильович – 17.01.1982 – 24.11.2022

Народився у Бориславі. Навчався у м. Самборі, там одружився та проживав. Був учасником Революції Гідності, в перші дні повномасштабного вторгнення росії вступив до лав територіальної оборони Самбірщини. Водій стрілецького відділення військової частини А7371.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно  27 червня 2024 року (посмертно).

Щерба Роман Михайлович – 09.07.1986 – 12.06.2024

Народився у Бориславі, де й навчався у школі №7. Продовжив навчання у Стрийському училищі, здобуваючи професію автокранівника. Працював у Києві в охоронних підприємствах.

До лав Збройних Сил України став у травні 2022 року. Служив у складі Мукачівського прикордонного загону. Загинув під Вовчанськом Харківської області, отримавши вибухову травму, несумісну з життям. У місті Мукачево Закарпатської області у Захисника залишилась дружина, у Бориславі – мама.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 26 вересня 2024 року (посмертно).

Чапля Володимир Львович – 30.08.1981 – 27.06.2024

Народився в місті Бориславі, навчався  в школах №6 та №1. Працював майстром котельні в санаторії “Перлина Прикарпаття” (Трускавець) та в готелі “Діана” (Східниця).

Мобілізований 7 травня 2024 року. Раптово помер на навчальному полігоні 143-го об’єднавчого навчально-тренувального центру “Поділля”.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 26 вересня 2024 року (посмертно).

Кутерещин Тарас Зіновійович – 29.09.1992 – 01.08.2024

Народився у Бориславі, де й навчався в школі №1. Закінчив Інститут підприємництва та перспективних технологій Національного університету “Львівська політехніка”, пізніше – Бориславський професійний ліцей.

Стрілець 4 десантно-штурмової роти 95 ОДШБ під час виконання бойового завдання  загинув поблизу населеного пункту Північне Бахмутського району на Донеччині.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 26 вересня 2024 року (посмертно).

Мазурик Микола Гнатович – 11.05.1969 – 04.08.2024

Народився у Бориславі. Навчався в закладі загальної середньої освіти №1. До 2019 року працював у НГВУ, потім пішов захищати Україну. Служив у 93-ій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Відвойовував українські кордони на сході. У 2022 році за станом здоров’я військовослужбовця демобілізували.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 26 вересня 2024 року (посмертно).

Бояльський Володимир Павлович – 11.03.1971 – 08.01.2024

Народився в селі Троїцьке на Одещині. Після одруження проживав у Бориславі. За професією – водій, проте багато років працював будівельником. Мобілізований до лав Збройних Сил України 18 червня 2022 року (63-я окрема механізована бригада). Загинув внаслідок ворожого мінометно-артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Діброва на Луганщині.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно  26 вересня 2024  року (посмертно).

Іонов Петро Іванович – 20.07.1991 – 12.08.2024

Народився в місті Борислав. Виховувався в дитячому будинку “Оріана”. Навчався у школі №3, згодом — у Бориславському професійному ліцеї. Службу проходив у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Був стрільцем-снайпером мотопіхотного відділення. Загинув у Бахмутському районі на Донеччині.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно  26 вересня 2024  року (посмертно).

Панів Василь Михайлович – 18.07.1980 – 10.09.2024

Народився в с.Залокоть. Тут закінчив школу, вступив у Дрогобицький  нафтовий технікум. Разом з сім’єю проживав у Бориславі. До війни працював за кордом. Любив футбол, грав за клуб ФК “Карпати” (Залокоть).

З початком повномасштабної війни став до лав добровольців і пішов захищати Україну. Служив у 63-ій окремій механізованій бригаді. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Діброва Луганської області.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 30 січня 2025 року.

Кулик Ростислав Валерійович – 05.07.1989 – 21.09.2024

Народився у Бориславі. Тут навчався у закладі загальної середньої освіти №4, згодом — у Самбірському професійному політехнічному ліцеї на слюсаря з ремонту автомобілів. Здобув професію оператора комп’ютерного набору в Бориславському професійному ліцеї.  Працював в охороні Нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз”.

Проходив службу у 82-ій окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді. Загинув на полі бою в районі населеного пункту Обухівка Кореневського району Курської області.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 30 січня 2025 року.

Голубінка Степан Богданович – 19.03.1981 – 28.09.2024

Народився в с.Ясениця-Сільна. Тут навчався в  школі, потім здобув професію елктрогазозварника у Бориславському професійному ліцеї. Працював на пилорамі.

Служив у 33-ій окремій механізованій бригаді. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 30 січня 2025 року.

Полюганич Микола Тарасович – 28.07.1975 – 02.05.2022

Народився в селі Залокоть. Після завершення навчання у місцевій школі  продовжив здобувати освіту в Підбузькому професійно-технічному училищі. Після одруження оселився в Бориславі. На військову службу мобілізований 5 березня 2022 року в 24-у окрему механізовану бригаду імені короля Данила. Через два місяці ворожий артилерійський обстріл поблизу Попасної на Луганщині обірвав життя Героя. Вважався зниклим безвісти. Чин похорону відбувся 27 жовтня 2024 року. Похований на Алеї Героїв у селі Попелі.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 30 січня 2025 року.

Яськів Андрій Тарасович – 29.06.1974 – 17.11.2024

Народився у місті Жовква. Після завершення місцевої школи здобув освіту за спеціальністю “Пекар-кондитер” у Вищому професійному училищі №19 міста Дрогобич. У Бориславі проживав з 2010 року, тут і одружився. На військову службу мобілізований у квітні 2024 року. Загинув в районі населеного пункту Годунівка Сумської області від травм несумісних із життям. Похований у Жовкві.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 30 січня 2025 року.

Паращак Назар Миколайович –  24.04.1993 – 22.11.2023

Народився в Бориславі. Навчався у ЗЗСО №4, згодом у Дрогобицькому механічному технікумі. Працював водієм.

9 березня 2023 року він став на захист України, приєднавшись до лав 71-ї окремої єгерської десантно-штурмової бригади. 22 листопада 2023 року загинув у бою біля населеного пункту Роботине на Запоріжжі. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Чин похорону відбувся 27 листопада 2024 року. Похований на Алеї Героїв у селі Попелі.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 30 січня 2025 року.

Качаєв Роман Миколайович – 11.02.1981 – 25.11.2024

Народився в Бориславі. Навчався у ЗЗСО №4. Згодом здобув професію зварювальника в Бориславському професійному ліцеї. Відразу після повномасштабного вторгнення, попри те, що був знятий з військового обліку, став на захист рідної землі з лютого 2022 року. Служив у лавах 63-ї окремої механізованої бригади. Отримавши контузію та поранення, лікувався в Дніпрі, після відновлення повернувся на фронт. Загинув внаслідок мінометного та танкового обстрілу в районі населеного пункту Торське на Донеччині. Похований на Алеї Героїв у с. Попелі.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 30 січня 2025 року.

Павленко Роман Анатолійович – 19.06.1980 – 29.11.2024

Народився в місті Дубно Рівненської області. З 1 до 8 класу навчався у селі Новотроїцьке Херсонської області, а потім переїхав до Борислава, де вчився в школі №1. Після закінчення 9 класу вступив до Поліграфічного технікуму в м. Львів. Згодом продовжив навчання у Львівському вищому професійному училищі інформаційно-комп’ютерних технологій. Після завершення навчання деякий час працював у Києві, потім переїхав до міста Сміла Черкаської області, де прожив 11 років.

Пішов на фронт в лютому 2024 року та служив у лавах Державної прикордонної служби України.

Загинув у бою в районі населеного пункту Вовчанські Хутори Харківської області. Похований на Алеї Героїв у с. Попелі.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 30 січня 2025 року.

Ільницький Мирон Вікторович – 21.07.1996 – 15.07.2024

Народився в селі Мельничне Турківського району. Згодом родина переїхала до Борислава, де він навчався у школі №4. Здобув освіту у Львівському залізничному технікумі та Харківському державному університеті залізничного транспорту. Працював у «Львівобленерго».

У лютому 2024 року призваний до лав Збройних сил України. Служив у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Загинув унаслідок ворожого обстрілу безпілотниками в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області. Вважався зниклим безвісти. Поховали Героя 7 грудня 2024 року на горішньому кладовищі с.Опака, звідки походить його родина.

Звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» присвоєно 30 січня 2025 року.


Управління культури, молоді, фізичної культури та спорту Бориславської міської ради відповідає за збір даних для розділу “Почесні громадяни Бориславської громади”. Якщо ви володієте додатковою інформацією або бажаєте додати дані про своїх рідних чи близьких, то просимо звертатися до вищевказаного управління за телефоном: 5-20-22 (з понеділка по п’ятницю до 16:00).

Loading

Перейти до вмісту