Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років, а також масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Голодомор 1932–1933 років був одним із найжорстокіших злочинів тоталітарного режиму – спланованим геноцидом, спрямованим на знищення українців як нації. Вилучення всіх запасів їжі, блокада сіл, заборона виїзду, покарання за «п’ять колосків» та щоденна смерть тисяч людей – такою була реальність тих чорних років. Радянська влада намагалася стерти правду, але не змогла знищити пам’ять, що збереглася в родинах і в серці кожного українця. Сьогодні, коли Україна знову протистоїть агресору, ми ще гостріше усвідомлюємо ціну свободи та те, що тодішній і нинішній злочинний намір ворога є однаковим — зламати українську державність і дух.

Сьогодні, 22 листопада, у Бориславі біля Історико-краєзнавчого музею нашого міста відбулось віче-реквієм, присвячене вшануванню 92-х роковин пам’яті жертв Голодомору. Захід пройшов  під промовистим гаслом «Голодомор — помста за свободу».

Присутні схилили голови в загальнонаціональній хвилині мовчання за мільйонами невинно убієнних українців. Настоятелі парафій міста у спільній молитві вшанували пам’ять загиблих. Представники міської влади та громадських організацій поклали колоски та квіти шани до пам’ятної таблиці, встановленої на стіні музею.

Під час заходу до громади звернувся заступник міського голови Мирон Цайтлер. Провівши паралелі з сьогоденням, він підкреслив, що й нині Україна продовжує боротися за свою свободу, а намір ворога залишається незмінним — зламати українську державність і дух. Він наголосив: «Не Схід, не Захід, не Європа, не Америка є нашою опорою. Єдиний гарант нашої безпеки й нашого майбутнього — це наша єдність, наша здатність триматися разом у найважчі часи».

Актори Народного Драматичного Театру ім. Петра Телюка під керівництвом режисера Наталії Кравцової представили мінівиставу «Чорний хліб», що передала трагізм тих часів і незламність українців, які навіть у нелюдських умовах зберегли гідність і прагнення до свободи. Молодіжна рада Бориславської громади запросила учасників заходу долучитися до акції та запалити свічку пам’яті.

Кожне полум’я стало «голосом тиші», що промовляє за тих, кого режим позбавив життя і голосу — тишею, яка говорить про біль, відповідальність і пам’ять, що живе крізь покоління… Перед будівлею музею запалали свічки пам’яті у формі пам’ятної інсталяції, що символізує невимовний біль 1932-1933 років і водночас світло пам’яті, яке не згасне, силу українського духу, який продовжує боротися за життя, свободу та право бути собою.

Голодомор — це рана, яка болить через роки, але ця рана навчає нас берегти свою державу, культуру та свободу. Тиша теж говорить, вона говорить про пам’ять, про біль і про відповідальність. Пам’ять про трагічні сторінки історії має бути голосом, який ніколи не затихає, бо «поки ми пам’ятаємо, вони живуть серед нас».

Дякуємо усім, хто сьогодні долучився до заходу збереження пам’яті про трагічні сторінки нашої історії.

Вічна пам’ять жертвам Голодомору!

Слава Україні!