У середу, 27 березня, у читальному залі Центральної міської бібліотеки відзначали Всесвітній день театру нагородженням кращих акторів і режисерів та переглядом вистави, а також вшанували пам’ять бориславського поета Володимира Гнатюка.

Розпочала захід директор Бориславської міської централізованої бібліотечної системи Наталія Бараняк, котра розповіла про історію виникнення театру і привітала присутніх режисерів Народного драматичного театру ім. П.Телюка Ігоря Мельника, Дитячо-юнацького театру ім. П.Телюка Наталію Кравцову та їхніх акторів із професійним святом. З цієї ж нагоди начальник управління культури, молоді, фізичної культури та спорту Роман Тарнавський вручив грамоти Бориславської міської ради акторам та режисерам нашого театру за активну участь у культурному житті міста та розвиток самодіяльного театрального мистецтва.

Під час заходу Дитячо-юнацький театр ім. П.Телюка представив присутнім драматичну виставу «Імре», основану на реальній історії про непросте життя сім’ї заробітчанина – неповага, меркантильність та зрада дружини, трагічна доля доньки і зятя, єдина втіха в онуці. Гостро-соціальна доросла тема була висвітлена підлітками дуже реалістично та не залишила байдужим жодного глядача.

Повтор вистави відбудеться 30 березня на сцені міського Палацу культури. Початок о 16:00 год.

Згадали добрим словом і про колишнього головного архітектора Борислава, талановитого поета Володимира Гнатюка. Саме 27 березня йому виповнилось би 60 років. Директор БМЦБС Наталія Бараняк поділилась особистими спогадами і розповіла про творчий шлях митця, а в пам’ять про нього Ірина Карпінська прочитала його ж вірш «Мої незабуті предки…».

Володимир Гнатюк – син славетного письменника, лауреата Шевченківської премії Івана Гнатюка. Він не хотів бути в тіні батькового таланту. Професією стала для нього архітектурна справа. Але увесь час вабила його літературна творчість. Нелегкою була доля Поета. Хоча, мабуть, якби вона була лагідна до нього, то ніколи б ми не почули отих трагічних поетичних рядків, карбованих його рукою. Вистачало і сімейних, і життєвих складнощів. Але у вирі життя він таки зумів віднайти зміст, щоб мати можливість зробити щось для нашої літератури, реалізувавши себе в трьох книгах поезії – «Пробудження», «Вічність духу», «Тривога душі».