У Бориславі відкрили меморіальну таблицю “Праведнику світу” кс. Анджею Осіковічу

Сьогодні, 6 серпня, у лапідерії біля костелу Святої Барбари відбулося освячення нововстановленої меморіальної таблиці колишньому пароху храму Святої Барбари (теперішній храм Святої Анни) ксьондзу Анджею Осіковічу, котрий здійснив вагомий вклад для врятування єврейського населення під час Голокосту.

У заході взяли участь заступниця міського голови Борислава Роксоляна Гарасимів, колишній заступник голови міста Валбжих (Польща) Зигмунт Новачек, уродженець Борислава, член польського товариства «Друзі з землі Дрогобицької» Адам Пьотровскі, ксьондз-пробощ костелу Святої Барбари Пьотр Вішнєвський, настоятель храму Святої Анни отець Роман Василів, а також парафіяни храму Св. Барбари та мешканці міста.

Як зауважила у вітальному слові Роксоляна Гарасимів, цьогоріч дружбі та тісній співпраці між Бориславом та польським містом Валбжих 10 років, впродовж яких було проведено чималу роботу із вивчення спільної історії, вшанування особистостей українського та польського народів. «Сьогодні ми вшановуємо пам’ять дуже непересічної особи – отця Андрія Осиковича. Він в період окупації, ризикуючи власним життям, віддаючи данину духовним засадам, робив усе можливе для порятунку життя дітей-євреїв в період Голокосту. Отець Андрій своїм прикладом зумів довести, що незалежно від суспільної формації чи державного укладу, Людиною треба залишатися завжди і допомагати іншим бути гуманістами», – підсумувала Роксоляна Всеволодівна.

 

Історична довідка

Кс. Анджей Осіковіч народився 16 листопада 1900 року в селі Кобилянка Горлицького повіту (Польща). Син Яна та Аполіни з дому Душа. По закінчені початкової народної школи навчався в ґімназії в Горлицях, яку закінчив 1919 року.

З 1919 року продовжив студії в духовній семінарії Перемишля. Після випуску 27 травня 1923 року там же і висвятився. Працював вікарієм (1923-1925) і адміністратором (1925-1926) в Блажовні, знову вікарієм – у Чудцу (1926) і Стоянцах (1926-1928).

1928 року скерований на роботу до Тустанович (Волянка-Борислав). Тут і став парохом костела Св. Барбари (1931-1943 роки) (теперішній храм Святої Анни).

До Другої світової війни – активний громадський діяч. Обирали його радним (депутатом) Бориславського міського управління.

З 20 березня 1936-го одночасно виконував обов’язки декана Дрогобицького деканату. Душпастирську працю успішно поєднував із суспільною діяльністю в царині християнського милосердя.

У спогадах Марії Вєжбіцької залишився веселим та енергійним, добрим та сердечним. Справляв враження звичайного сільського пароха.

Із приходом у вересні 1939 року радянської влади в місті почалися перебої з постачанням продуктів, населення часто голодувало. Саме тоді кс. А. Осіковіч  очолив комітет допомоги голодним, рятуючи десятки людських життів.

Під час німецької окупації міста (липень 1941- серпень 1944) 1943 року був заарештований гестапо за порятунок жидів та їхніх дітей, котрим виписував свідоцтва про хрещення. Пароха забрали безпосередньо в костелі під час відправи.

Бориславчанка Гелена Вєжбицька, 1907 р.н. згадувала про останні хвилини перебування кс. А. Осіковіча у храмі: «…арештувало кс. А. Осіковіча Гестапо прямо в приміщенні костела Св. Барбари, в присутності декількох парафіян. Він звернувся до своїх парафіян декількома останніми словами – «Перепрошую всіх, можливо колись комусь завинив, більше уже не повернусь».

За дивним збігом обставин приміщення в’язниці та гестапо розміщувались у триповерховому будинку поруч із плебанією.

У своїй книзі «Zechniete liscie kwiat» Аліна Давидович писала, що «кс. А. Осіковіч жодному єврею не відмовляв у хрещенні». Тож не дивно, що німці легко викрили діяльність пробоща. Спершу він проводив катехизацію іудеїв. Потім хрестив і тільки тоді видавав метрики хрещень. Зрештою, німецьку окупаційну владу це мало цікавило.

Останній запис кс. А. Осіковіча в метричних книгах знаходимо від 24.01.1943 р. За законами військового часу він мав би бути розстріляним разом з євреями, але за судовим вироком його відправили у концентраційний табір Майданек біля Любліна (Польща).

У матеріалах табірного архіву є записи про те, що кс. А.Осіковіч хворів грипом, а також відомості про тих хто надсилав йому передачі. Насамперед, це бориславці Іда Давидович (з дому Метарош), В. і Я. Гонсьори, Пєховскі та інші.

В довідці про смерть від 08.01.1944 р., виданій римо-католицькій парафії Св. Павла м. Любліна, повідомлялось, що А. Осіковіч народжений 16.11.1900 р. у Кобилянці, римо-католик, целібат, проживав у Бориславі по вул. Поліцайштрасе, 23, син Яна та Аполіни з дому Душа, помер 29.12.1943 р. о 7 год.15 хв. Причина смерті – порушення кровообігу. В деяких публікаціях є твердження, що священик помер через тиф.

У 1995 р. за рятування євреїв кс. А. Осіковіча визнано «Праведником світу». Номінація присвоєна інститутом Пам’яті і Мартирології євреїв «Яд Вашем» у Єрусалимі (Ізраїль).

Loading

Перейти до вмісту