Вчора, 2 березня, Борислав приєднався до чисельної делегації зі Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, щоб вшанувати пам’ять 366 невинно убієнних українців села Павлокома, Республіка Польща.

Українське село Павлокома розташоване у долині Сяну за 40 кілометрів на захід від Перемишля (нині це Динівський повіт Підкарпатського воєводства Республіки Польща).

Із історії. Вперше село Павлокома згадується у документах 1441 року як маєтність перемишльського каштеляна Миколая Кміти. Архівні документи свідчать, що вже 1595 року там існувала парафія східного обряду. Напередодні Другої світової війни с. Павлокома налічувала 1370 мешканців, у тому числі 1190 українців, 170 поляків (із них 100 колоністів) і десятьох євреїв. 2-3 березня 1945 року відділ польської Армії крайової під керівництвом поручника Юзефа Бісса (псевдо-„Вацлав“) разом з групами навколишніх польських сіл напали на село Павлокому. Підрозділи польської Армії крайової розстріляли 366 українців разом із парохом о. Володимиром Лемцьом. За злочин у с. Павлокомі польського поручника Юзефа Бісса, якого вважають одним з організаторів нападу, комуністична польська влада засудила до 3 років ув’язнення.

Починаючи з 1995 року, щорічно у травні на павлокомському цвинтарі відбуваються релігійні панахиди і громадянські віча за участю українців Перемищини, делегацій товариства «Надсяння» зі Львова, колишніх павлокомців, їхніх дітей та онуків.

13 травня 2006 року відбулося урочисте відкриття на греко-католицькому цвинтарі в центрі Павлокоми меморіалу 366 українцям, колишнім мешканцям цього українського села.

Також учасники заходів взяли участь в молебні у церкві в с. Млини та панахиді на могилі о. М. Вербицького з нагоди 204-ї річниці від його дня народження. Близько 1500 тис. українців вшанували пам’ять великого генія, який подарував нам один із наших символів – Гімн.

Ніхто і нічого в цьому світі нам не страшні, бо за нашими плечима велика історія, а перед нами – велике майбутнє.