Події II світової війни у фокусі Борислава (До Дня пам’яті та примирення)

 «Кожен день, кожен час пам’ятайте,
Скільки жертв нам війна принесла,
Все, що можна для миру віддайте,
Збережіть для нащадків життя».

8 – 9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Саме в ці дні ми згадуємо про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловлюємо повагу всім борцям проти нацизму, увічнюємо пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки. А для спокою душ загиблих борців проти фашистського та комуністичного режимів возносимо святу молитву до небес і схиляємо у великій скорботі свої голови.

Для України Друга Світова війна – це національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси.

 22 червня 1941 року німецькі війська розпочали воєнні дії проти СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Райху. Вигнання нацистів розпочалося восени 1943 року і завершилося наприкінці 1944-го. Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил.

Значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини зробила Україна. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (до 45 тис.), Польщі (до 120 тис.), СРСР (понад 6 млн.), США (до 80 тис.) і Франції (до 5 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб.

Сьомого серпня 1944 року радянські війська розпочали бойові дії щодо визволення важливого нафтового басейну – міста Борислава

 Окрім військових були втрати і серед мирного населення. Так, при проведені бойових дій в районі Городища біля компресорної ”Цеся” від попадання снаряду згоріла кочегарка, загинуло 6 осіб мирного населення,

 Після визволення міста сотні бориславців були призвані до лав збройних сил Радянського Союзу і після декілька тижнів навчання попали на фронт. Недобре навчені, вони гинули в перших боях. З воєнного призову 1944 року загинуло, зникло безвісти, та померло від ран 84 бориславці.

 Про подвиги інших повідомляло командування частин, у яких вони служили. Так, колишній нафтовик Іван Романюк уже в першому бою знищив 13 німців, його земляк Я.Коваль ручною гранатою знищив ворожий кулемет. В боях з ворогом відзначилися також бориславці А. Савчак, П. Домбровський, О. Пущак та багато інших.

 Втрати в Другій світовій війні бориславців-солдатів Радянської Армії становлять 202 особи, смт. Східниця – 22 особи, в тому числі 13 осіб 1944 року призову.

 Якщо брати приналежність до національності, то вони розподілились наступним чином: Борислав – українці -157; євреї – 21 ; поляки – 24; Східниця – українці – 22 особи.

Західну Україну, в тому числі і наше місто, наводнили російські колоністи. Вони зайняли посади в усіх державно-адміністративних і культурно-освітніх установах та організаціях, насильно запроваджували у діловодстві і в повсякденний обіг російську мову. Все це призвело до активізації руху опору новій владі, виразником якого стала Українська Повстанська Армія.

 Керівництво місцевих партійних і радянських органів влади змушене було визнати, що основна маса населення підтримує національно-визвольну боротьбу, співчуває повстанському рухові, а подекуди, веде відкрито антирадянську пропаганду.

Власне, приводом до розправи цього разу став опір народу відновленню тоталітарної влади, участь у національно-визвольному русі, зокрема у лавах УПА.

Та й у звіті за І-ше півріччя 1945 року керівництво ОУН-УПА повідомляло про кілька успішних засідок в передмісті Борислава. У Бориславі знищено ряд нафтових свердловин і дестилярню.

 Каральні акції нової влади та військ НКВС та МДБ не забарились. Так, 9 січня 1945 року в Бориславі біля пошти був привселюдно повішений боєць УПА з с. Попелів Володимир Лисик. На цю екзекуцію, за спогадами очевидців, було примусово зігнано багато людей, в цьому числі старшокласників та учнів ФЗО. За партійними документами

на страту зігнали подивитись до 5000 людей. Його стратили за вбивство лейтенанта-прикордонника та поранення рядового прикордонника.

 Під час проведення облави 7 квітня 1945 року в с. Губичі (мікрорайон Борислава), будучи пораненим, застрелився боєць УПА Василь Стецик, ур. Млинок Шкільних (Дрогобич), який переховувався у своєї сестри Розалії Маринчак. Сім’я була осуджена і депортована до Сибіру

 Тогочасно на території Дрогобицької області діяли боївки СБ спочатку окружного, а з літа 1945 р. надрайонного проводу ОУН. Керівником боївки був Осип Михайлович Мицик, 1914 р.н. смт Верхнє Синьовиднє. Загинув у рідному селищі 30.04.1951 р., (псевдо „Донський”, „Крезуб”, „226 г”). Радянські чинники помилялись і приписували акції на терені Борислава в 1945 р. Богдану Володимировичу Луцькому, 1921 р.н., (псевдо „Орест”, „Перун”), а він в той час очолював СБ ОУН Дублянського району і загинув в лютому 1946-го. Згідно нововиявлених документів в архіві СБУ в Києві, з осені 1945 – І-й половині 1947 р. Борислав і околиці (т.зв. нафтопромисловий басейн) в структурі Дрогобицького окружного проводу ОУН мав статус окремого району. Це лише частинка героїчної боротьби ОУН-УПА на території нашого міста.

Минають роки, десятиліття, але пам’ять про Героїв не загине повік.

За інформацією краєзнавця Романа Тарнавського