Легенда про тустановицького упиря або прокляте місце Зельмана

Як і було обіцяно, продовжуємо нашу рубрику давніми містичними тустановицькими переказами, які дійшли до нашого часу у вигляді міфів та легенд, які й досі тримають до останнього рядка. Не вірите? Тоді дочитайте до кінця, відчуйте всю міць та енергетику древніх сказань.

На початку ХІХ століття по дорозі до Тустанович наводила жах примара з людською подобою без голови, яку нарекли тустановицький упир. Люди вважали, що це невпокоєний дух місцевого єврея Зельмана, який був цілком реальною історичною постаттю – багатим міщанином із Дрогобича, що жив у середині XVIII століття.

У його власності було все, що могло дати зиск: корчми, млини, торгівля у Бориславі, Дрогобичі і навколишніх селах. Зельман мав ключі від церков, купелей, дароносець та дзвіниць, змушуючи вірян платити за богослужіння, вінчання, хрестини і навіть похорони. Врешті-решт, кажуть, в нього вселився демон жадібності Мамона, зробивши його зверхнім, жадібним і пихатим.

Дрогобичани, облуплені його податками, повстали проти нього та всією громадою вигнали його з міста.

Натомість, Зельман, підкупивши лихих людей, задумав помститися. І помста його була кривавою і невблаганною. Усі найактивніші заколотники почали зникати, а згодом їх тіла знаходили у бориславських нафтових копанках. «Упир повернувся…» — шепотілися між собою налякані мешканці.

Через рік почалося друге повстання. Зельмана зловили та за його діяння засудили до смерті. Але хитрий міщанин, аби уникнути повішання, вихрестився в греко-католика і вступив в монастир васильян. Однак, демону, що сидів у ньому, це ой як не сподобалося і, щоби визволитися від хреста монашого чину, демон під покровом ночі змусив Зельмана зійти на вершину дзвіниці і стрибнути з неї стрімголов униз.

Та навіть після смерті він не знайшов спокою і щоночі приходив в церкву, де розбивав приладдя, сповідальниці, і здійснював «всілякі біди».

Аби позбутися злого духа, монахи викопали Зельманів прах, освятили його та, згідно ритуалу, відтяли йому голову, кинувши тулуб в болото на дорозі в Тустановичі. Проте й там він спокою не отримав.

Тому саме на цій ділянці й дотепер стаються автомобільні аварії, часом зникає мобільний зв’язок, виходять з ладу електроприлади, а в озері, що поруч, часто тонуть люди.

Матеріал підготував працівник управління культури
Бориславської міської ради В. Кравцов
в рамках проєкту “Легенди міста Борислава”