У неділю 90-літній ювілей відзначає Ганна Попова

“Тулилися і ми з мамою та дідусем, закутуючи себе тими, що мали, лахами, і так було тепліше та й затишніше в тому страшному середовищі наруги над ні в чому невинними людьми, приреченими на ті не людські умови життя лише за те, що вони українці”, – такий спогад описаний у книзі “Галичанка на лісоповалі” бориславчанки, членкині громадської організації «Союз Українок» Ганни Попової.

У неділю жінка святкує свій 90-літній ювілей. А сьогодні у святковій вишиванці зустрічає гостей на своєму подвір’ї й радо запрошує додому. А там — у старенькій затишній хатині вишиті рушники з образами та український прапор. Пані Ганна надзвичайно любить Україну, і щодня молиться за мир.

Тож напередодні з нагоди дня народження ювілярку з квітами та символічним подарунком привітали заступник міського голови Роксоляна Гарасимів та директор Бориславського міського центру надання соціальних послуг Наталія Штереб. Бажали їй здоров’я, Божої ласки та миру. За активну участь у громадському житті міста, багатий життєвий досвід і мудрість та з нагоди 90-літнього ювілею пані Ганні вручили грамоту Бориславської міської ради.

У свій день народження ювілярка зі слізьми на очах згадує свою непросту долю. Ще молодою вона втратила чоловіка, залишившись з трьома маленькими синами. Та попри все знаходила у собі сили й ставила дітей на ноги. Та на жаль, доля обернулася так, що ще молодими жінка поховала двох синів. А у 2011 році, якраз під час Великодніх свят, Ганна поховала вже третьогосвого сина Олександра — найдорожче, що залишалося у її житті. “Жити тоді не хотілося, — згадує жінка, — але добрі люди не залишили у біді. Саме та підтримка не дала зламатися остаточно”.

Ще багато цікаво розповідала пані Ганна, ділилася особистими думками, зворушливими життєвими історіями про каторжні роботи на Сибірських лісоповалах. А її книгу справді варто прочитати, щоб зрозуміти: ця війна триває не 5 місяців, і навіть не 8 років…