Бориславська громада попрощалась із Захисником Максимом Худієнком

Сьогодні, 6 березня, Бориславська громада зі скорботою та шаною провела в останню дорогу Захисника Максима Худієнка.

Рідні, друзі, побратими та мешканці громади зібралися в церкві «Нове життя», щоб спільною молитвою вшанувати пам’ять воїна, який віддав життя за волю та незалежність України.

Максим народився у місті Берестин на Харківщині. Закінчив загальноосвітню школу № 3, здобув фах маляра у професійному ліцеї, працював на будівництві. У 2020 році разом із сином переїхав до Борислава, який став для нього другим домом. Тут він знайшов духовну родину, ставши членом церкви «Нове життя».

У жовтні 2024 року Максим став на захист Батьківщини. Служив кулеметником 3-го батальйону територіальної оборони. Побратими знали його за позивним «Добриня» — як надійного, спокійного та відданого воїна. Життя Героя обірвалося 24 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Тьоткіно: виконуючи бойове завдання, він загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрона.

Після похоронного богослужіння процесія рушила від церкви «Нове життя» вулицями Борислава до місця останнього спочинку. Уздовж шляху мешканці громади зупинялись та схиляли голови, дякуючи земляку за мужність і самопожертву.

Поховали Максима Худієнка з усіма військовими почестями на Алеї Героїв, що на міському кладовищі в селі Попелі. Під звуки жалобної музики та прощальний триразовий салют воїн знайшов вічний спочинок. Сину загиблого було вручено Державний Прапор України — символ вдячності від усього українського народу за подвиг його батька.

У Максима залишилися дружина, син Данило та брат. Розділяємо біль цієї непоправної втрати та висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким. Нехай Господь дасть сили пережити цю скорботу.

Ім’я Максима Худієнка назавжди вписане в історію боротьби України за свободу. Він був світлою, доброю людиною, люблячим батьком і вірним захисником. Такі, як він, — наша сила і наша надія.

Герої не вмирають. Вічна пам’ять і слава Захиснику!