«Вічний шлях Тараса»

Сьогодні, 22 травня, Бориславська громада зібралася разом, щоб вшанувати особливу дату в історії українського народу — день, коли Тарас Шевченко повернувся в Україну назавжди. 22 травня 1861 року було виконано останню волю Великого Кобзаря, висловлену в його славетному «Заповіті», — бути похованим на рідній землі.

Урочистий захід розпочався з вітального слова до представників влади, духовенства та всієї громади. Ведуча нагадала присутнім про нелегкий життєвий шлях поета: від кріпацтва та заслання до смерті на чужині. Проте, завдяки вірним друзям, Кобзар повернувся додому, знайшовши вічний спокій на Чернечій горі в Каневі, над могутнім Дніпром.

Сьогодні, коли наша земля знову здригається від війни, а найкращі сини та доньки віддають життя за її незалежність, слова Пророка звучать так само гостро та актуально, нагадуючи нам про ту безмежну любов до України, яку Тарас проніс крізь усе своє життя, і ту віру, що живе у наших серцях донині.

У пам’ять про Тараса Шевченка та всіх українських захисників і захисниць присутні об’єдналися у спільній молитві, представники влади та громадськості поклали квіти до монумента Великому Кобзареві. Мистецькою окрасою заходу стали виступи народного гурту «Бориславські Батяри». У їхньому виконанні прозвучали безсмертні «Реве та стогне Дніпр широкий» та пісня «Думи», які додали події особливої проникливості та емоційної глибини.

Завершився захід потужним і життєствердним посилом: Тарас Шевченко повернувся в Україну не лише тілом, він назавжди залишився у серці свого народу. Його слово живе, його правда — незламна, а його заповіт боротися і перемагати залишається дороговказом для кожного українця.

Слава Україні!