Урочиста академія до 100-річчя Ірини Сеник

Сьогодні, 7 червня, у місті Бориславі відбулася урочиста академія «Ірина Сеник – борець за волю і долю України». Захід, який пройшов у міському Палаці культури, зібрав громаду, щоб вшанувати пам’ять видатної поетеси, мисткині художньої вишивки, політв’язня та Героїні Світу з нагоди її 100-літнього ювілею. Життєвий шлях Ірини Сеник став беззаперечним символом боротьби та вірності своїй нації.

Ірина Сеник — це постать неймовірного масштабу: поетеса, мисткиня художньої вишивки, політв’язень, членкиня Організації українських націоналістів та Української Гельсінської групи. Вона є Почесною громадянкою міста Борислава та міста Львова, почесною членкинею багатьох громадських організацій в Україні і за кордоном, а також удостоєна почесного звання «Героїня Світу». Борислав пишається тим, що життєвий шлях цієї незламної жінки тісно пов’язаний з нашим містом, де на її честь діє експозиція в музеї, встановлено меморіальну таблицю та названо вулицю.

Майстерно вів урочисту академію депутат, голова постійної комісії з гуманітарних питань, депутатської етики та законності, директор Історико-краєзнавчого музею Андрій Спас. Ведучий розпочав захід проникливим рядком із вірша Ірини Сеник: «Молитись треба і вперед іти, усе лихе замести. Бог не завдав нікому ще хрести, які не в силі нести…».

Після цього до присутніх звернувся настоятель храму Святої Анни отець-декан Роман Василів, який провів спільну молитву. Отець Роман у своєму слові назвав Ірину Сеник «епохальною жінкою», яка творила епоху вірності Україні та епоху витривалості. Він наголосив, що вона від самого початку вступила до лав ОУН та УПА, діючи за покликом душі та «голосом крові».

Заступник міського голови Мирон Цайтлер присвятив свій виступ темі незламного духу свободи мисткині. Він нагадав присутнім, що родина Сеник за своє життя пережила чотири чужинські імперії. Попри жорстокість комуністичного режиму, який безжально молов українців, дух свободи Ірини Сеник був непереможний у цих жорнах.

Особливо емоційним моментом став виступ близького товариша Ірини Сеник, дисидента та віце-ректора Українського католицького університету Мирослава Мариновича. Пан Мирослав нагадав, що загалом Ірина Сеник провела у неволі 34 роки. Він поділився вражаючою історією про її арешт у листопаді 1972 року, коли під час обшуку в неї вилучили голку, нитки та розпочату вишивку. Аби повернути можливість вишивати, жінка оголосила голодівку і, домігшись свого, вишила сукню.

До громади зі словом звернулася також голова міського осередку Союзу українок міста Борислава Анна Глод, підкресливши роль мисткині у відродженні жіночого руху. Своїми думками поділилася почесна голова Союзу українок України, голова Львівського обласного Товариства політв’язнів і репресованих, депутатка Львівської обласної ради Ореслава Хомик. Вона вручила подяку від Львівської обласної ради директору музею Андрію Спасу. Про літературну спадщину мисткині та процес збереження її праць розповіла Галина Литвин — упорядниця книги «Одержима свободою». Важливими спогадами про нашу видатну землячку також поділилася завідувачка музею та бібліотеки Бориславського медичного коледжу Чеслава Рижова. Спогадами про роки знайомства, а також ініціативами щодо вшанування Ірини Сеник поділилася начальниця управління культури, молоді, фізичної культури та спорту Роксоляна Гарасимів.

Упродовж заходу зі сцени лунала багатогранна літературно-музична програма, що об’єднала солістів, вокальні ансамблі, хорові колективи та творчу молодь громади. У проникливому вокальному та інструментальному супроводі прозвучала низка пісень на слова Ірини Сеник, серед яких були світлі ліричні спогади, патріотичні заклики, улюблене танго мисткині, а також глибокі твори, що передавали тугу за рідним краєм і невимовний біль заслання. Емоційну атмосферу доповнили авторська поезія, присвячена пам’яті видатної землячки, та чуттєві поетичні композиції з відеорядом, які ще раз підкреслили безсмертя її мистецького спадку. Завершилася урочиста академія потужним і величним акордом — спільним виконанням духовного гімну «Боже великий, єдиний».

Борислав завжди пам’ятатиме свою славетну доньку. Її життя є прикладом найвищої гідності та незламної любові до України, а її творчість — невичерпним джерелом натхнення для нас і майбутніх поколінь!