Сьогодні, 13 березня, Бориславська громада провела свого Захисника — старшого сержанта Сергія Дубика

Чин прощання об’єднав у спільній молитві згорьовану родину, друзів, побратимів та небайдужих містян. Жалобна літургія розпочалася у Поминальній каплиці при парафії Зіслання Святого Духа, після чого багатолюдна скорботна процесія попрямувала до Храму Вознесіння Господнього УГКЦ, щоб віддати останню шану воїну.

Сергій прожив коротке, але надзвичайно гідне життя. Народившись на Кіровоградщині, юнаком він переїхав до Борислава — на малу батьківщину свого батька. Тут здобув фах зварювальника у 7-му ліцеї, працював на місцевих будівництвах. Проте його справжнім покликанням став захист Батьківщини. Ще у 19-річному віці він одягнув однострій, відслуживши три роки за контрактом у прикордонних військах. Саме тому, коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, він, як людина з досвідом і великим серцем, без вагань повернувся до строю.

У складі 2-ї Галицької бригади Національної гвардії України головний сержант взводу Сергій Дубик віддано та професійно виконував свої обов’язки. 21 червня 2025 року внаслідок нищівного ворожого артобстрілу поблизу Малинівки на Донеччині Сергій зник безвісти. Місяці молитов і сподівань обірвалися страшною звісткою — експертиза підтвердила загибель Героя. Йому назавжди залишиться 25 років…

Свій останній спочинок Захисник знайшов на кладовищі у мікрорайоні Потік. Під тужливі мелодії військового оркестру та почесний збройний салют тіло молодого воїна віддали землі. На знак безмежної вдячності від держави та всього українського народу рідним передали синьо-жовтий стяг, за який Сергій боровся до останнього подиху.

У цей неймовірно важкий день ми розділяємо гіркоту втрати з найближчими людьми Героя — його батьком, матір’ю, молодшим братом та коханою дівчиною. Жодні слова не здатні загоїти рани у ваших серцях, але пам’ять про мужність Сергія житиме у віках.

Спочивай з миром, вірний сину України! Твій чин ніколи не буде забутий.

Вічна слава і світла пам’ять Захиснику!